Основні поняття міжнародної інформації
Основні поняття міжнародної інформації.
Предмет, поняття і структура МІ.
Міжнародна інформаційна політика. Концепція, інституційні основи і засоби здійснення. Основи нацональної інформиційної політики.
Джерела МІ. Структура і характеристика джерел. Джерела інформації для фірм.
Література:
Фред Вайн Гарнер. Основи федеральної інформаційної політики. Огляд конгресу Сполученів Штатів. 1996 р. “Програма сприяння парламенту України “.
Ермішина Є.В. Международній обмен информацией. Москва-89. (Інституціональні основи).
Законодавтво України про інформацію. К-98. Джерела : а) Конституція; б) Закон про інформацію.
Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск-3, частина 2. С. 58-63. (Національна інформаційна політика України).
Концептуальные подходы и основные направления по формированию информационного пространства государств-учасников СНГ. Минск-95.
Вашингтон Плетт. Информационная работа стратегической разведки. М-97. (раздел «Источники информации»).
Україна: свобода слова і інформиуії.
Міжнародні інформаційні відносини мають визначені інформаційними процесами мають суб”єкти і об”єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об”єкти і суб”єкти таких відносин. До основних понятьміжнародної інформації відносять саме поняття “міжнародна інформація” і його складові компоненти:
Міжнародноінформаційні ресурси;
Інформаціний потенціал;
Національний інформаційний продукт;
Міжнародний інформаційний простір;
Міжнародна інформаційна політика.
На сьогодні терміном “Міжнародна інформація” позначають 3 поняття:
МІ – це процес глобальної комунікаціі між суб”єктами міжнародних відносин, які виникають у всіх сферах життедіяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.
МІ – це докоментовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнародному товаристві (міжнародному інформаційному просторі) зафіксоні на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості. Коли ми говоримо про сукупність якихось явищ , то ці явища можуть стаівати суб”єктами міжнародного права. Та коли вони зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного права. Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація – це не матерія, а з іншого боку інформація може бути об”єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформаціі, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І тому держава в спеціальному законодавстві контролює ті інформаційні масиви, які перебувають на території певної країни. Це стосується як фінансової інформації, а також інформації яка має конфіденційний або закритий характер. Є такі масиви інформації. Які відносять до державної таємниці. Тому в міжнародних економічних відносинах є 5 пунктів, за якими інформація яка надається підлягає кримінальному переслідуванню, або належить до такої інформації, яка захищається законодавством держави. Наприклад, такю інформацією може бути інформація про найнищій рівень цін, за якими може бути проданий той чи інший товар.
МІ визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов”язані з пошуком, збиранням. Аналізом та розповсюдженням інформації у системі міжнародниж відносин.
Міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, мета якої з”ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішної та внутрішньої політики держав. Економічної стратегії країн, на забезпечення національної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики. В якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад, в США інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі, вона входить до воєнної доктрини США та американської стратегії безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект інформаційної політики США орієнтована на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних верств суспільства.
Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, в прогнозуванні міжнародних правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обгрунтованих рекомендацій для їх реалізації. Через обмін та інтерпретацію інформацію аналізуються і плануються політичні дії.
Країни Європи та Америки розглядають міжнародні інформаційні процеси як об”єктивну реальність і шукають можливості співпраці з монопольними інформацйними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації.
МІ концентруються в міжнародних інформацйних потоках з беспрецендентним рівнем контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей і створення іміджів. Цей контроль дає можливість формувати зміст МІ: добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї.
Найбільші корпорації:
CNN
RCA
Ascett
DPA
BBC
RTL
Rater
Франспрес
Acosiatiol Press
МІ має такі складові як:
Інформаційні ресурси
Інформаційний потенціал
Інформаційний продукт
Інформаційні ресурси – це запаси, засоби, можливості і джерела інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають сторони показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції Ураїни та у Законі про інформацію написано: “ Інформація є національною цінністю”.
До поняття “інформаційні ресурси” входять:
Фундаментальна інформація
Поточна інформація
Документована і зафіксована на документальних носіях
Новітня інформація або ноу-хау.
Інформаційний потенціал – це сукупність інформаційних засобів країни, які включають інфоінфраструктуру, тобто:
Інформаційні і комп”ютерні мережі і системи
Національну систему інформації
Сукупність різних видів інформації
Інформаційноаналітичну структуру
Інформаційні служби та засоби масової комунікації
Електронну інформацію
Національний інформаційний продукт – це матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, який має синтезований характер, оскільки поєднує в собі результати інформаційної інтелектуальної діяльності суспільства та технічні засоби інформаційного забезпечення. кОмпонентами національного інформаційного продукту є:
Технічні засоби зв”язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології)
Супутникові форми забезпечення передачі інформації
Кабельні мережі
Бази і банки даних
Аудіовізуальне забепечення передачі інформації
Новітні оптоволоконні мережі
Традиційні засоби передачі інформації.
На сьогодні 200 ретрансляторів України передають міжнародну та національну інформацію безпосередньо у пам”ять електронно обчислювальних