машин, що сприяє концентрації інформації, розвитку національного інформаційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне мацно і як інтелектуальна власність.
Міжнародний інформаційний простір визначається як:
Система спільного використання національних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності;
Сума складних інформаційних технологій які є основою промислово економічного комплексу транснаціональних спільнот;
Система середовища буття людини, яка забезпечує життєдіяльність будь-якої іншої системи в тому числі системи міжнародних інформаційних відносин.
Міжнородний інформаційний простір характеризуєтьсятакими чинниками:
Територія розповсюдження інформації за доп глобальної системи комунікацій.
Інфраструктура або технологічні засоби і можливості зберіганн, обробки і розповсюдження інформації по вертикалі і горизонталі.
Наявність міжнардноїта національної їнформаційної політики комплексу норм і принципів, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації.
Наявність міжнародних угоду галузікомунікацій, які базуються на розумінні світової ролі інформаційних процесів і ії впливу на розвиток цивілізацій.
Доступ ло інформації світової громадськості і участь суб” єктів міжнародних відносин у загальній системі зв”язку.
Джерела інформації – це всановлені законом база і банки даних із широким типом представництва, які використовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнародних організіцій, у врегулюванні міжнародних кофліктів, у передачі особистої інформації.
Усі джерела інформації поділяються на:
Відкриті;
Закриті.
До (1) відносять:
Міжособистісні джерела;
Опосередковані джерела.
Міжособистісні – це джерела інформації, до яких належать міжособисті контакти на різних рівнях представництва, тобто міжочобисті контакти представників завнішньої політики, відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дипломатичні контакти і контакти представлені в держав в рамках міжнародних форумів (організацій). Міжособисті джерела виконують спеціальні структури для одержання конфіденційної інформаціії.
Опосередковані – це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інформації та суб”єктами міжнародних відносин.
До них відносять:
Засоби масової комунікації;
Електронні засоби комунікації;
Інформаційні центри;
Архіви;
Бібліотеки та інши джерела збереження інформації.
Опосередковані джерела в свою чергу поділяються на:
Офіційні;
Неофіційні.
Опесередковані офіційні джерела – це органи державної влади, спеціалізовані науково-розслідні інститути та відомчі установи (МЗС), силові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору.
Джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 2 особи:
Президент.
Міністр закордонних справі.
До офіційних джерел відносять також:
Органи державної статистики;
Інформаційно-аналітичні стуктури із окремих сфер міжнародного співробітництва;
Установи соціальної політики і праці;
Демографічні відомства;
Промислові концерни (представництва);
Окремі відомства, які відносяться до джерел конфіденційної інформації.
Неофіційні опосередковані джерела – це громадські організації та рухи, політичні партії, політичні стуктури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалежні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб”єктивні оцінюючі прогнози.
Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:
Джерела загального характеру (політичні, економічні, військові джерела інформації, які використовують для оцінки економічного та політичного потенціалу держави, їх використання для складання прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень на рівні економічних, політичних та воєнних відомств).
Джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин. Вони призначені для вузького поля спеціального моделювання та прогнозування окремих стратегій та економічних кроків.
Джерела персональної інформації – особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також неконституційних методів ( підслуховування, стеження, різні технічні засоби).
До закритих джерел належать:
Дипломатичні джерела;
Розвідувальні;
Військово-стратегічні;
Статистичні.
До закритої інформації у сфері МЕВ належать:
Інформація, що міситься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з питаннь зовнішньої політики. Розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей карного кодексу країни.
Інформація про стратегію та планування зовнішньої політики.
Відомості про номенклатуру.
Обсяги фінінсування лперацій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки, стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з іншими державами.
До закритої інформації у сфері зовнішньо-економічних відносин належить інформація про:
Обсяги фінансування
Формування рівня індикативних цін
Формування валютних надходжень
До закритої інформації відносяться також:
Інформація про майно воєнного призначення
Маршрути, час руху військово-транспортних засобів
Місця розташування військової техніки
Відомості про діяльність, маршрути і завдання депешної служби (дипкур”єри, перевезення цінностей і т.д.)
Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту державної інформації, що становить державну таємницю. Додаток до таких законів публікуються в офіційних органах, звіт відомостей віднесених до держаної таємниці, такий перелік оновлюється кожного року відповідно до приорітету і інтересів держави.
Конфіденційні джерела йнформації – це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і охороняються засобами держави.
Під конфіденційними джерелами розуміють:
Технічні носії інформації
Документовані
Інформаційні продукти
Технічні засоби обробки інформації
Джерела розвідки і закриті джерела специфічних міністерств та відомств
Є три режими секретності. Конфіденційні джерела розкриваються лише у випадку судового слідства і санкцією прокурора, або у випадку коли конфіденційна інформація свідчить про екстремальні ситуації, які стосуються життєдіяльності людства.
Ще один різновид інформації – дезінформація. Є специфічні прийоми розповсюдження інформації – “пробні шари” для з”ясування суспільної реакції на політичні рішення. Дезінформацію використовують для з”ясування напрямків діяльності військово-промислових вдомств або інших вдомств для з”ясування важливих проблем.
Всі джерела використовуть для вплива на громадську думку для свідомого перекручення інформації.
Для вивчення діяльності фірми використовують різні джерела інформації, за якими визначать фірми-кокурентів, їх стратегію і тактику, розробляють оптимальну стратегію бізнесу, проводять оптимальний набір контр-агентів, визначають фірми-нейтрали.
Вимоги до таких джерел:
Достовірність інформації
Повнота інформації
Актуальність змісту
Точність даних.
Джерела інформації про фірми класифікують наступним чином:
Інформація про фірми, яка подається міжнародними організаціями та установами ООН. Цю інформацію можна одержати в міжнародних організаціях системи ООН із спеціальних досьє, які складаються економічними організаціями системи ООН. Такою організацією є ЮНІДО (організація об”єднаних націй з промислового розвитку), ПРООН, Департамент економічної та соціальної інформації (ЕКОСОС). ЮНІДО має 200000 досьє, які постійно оновлюються за допомогою спеціальної системи. Досьє ЮНІДО включає:
Юридичний статус
Фінансовий стан
Напрямки діяльності
Кількість співробітників
Наявність дочірніх компаній