брак, зменшення передбаченого планом (нормою) браку тощо.

У окремих виробництвах під впливом біохімічних процесів можуть змінюватися кількісні або якісні пара-метри переданих у виробничий процес матеріалів. Задо-кументувати ці зміни, за винятком грубих технологічних порушень, неможливо. Ці відхилення обумовлені темпе-ратурно-режимними характеристиками і частіше є не-значними, але їх теж потрібно визначати методом техніко-економічного розрахунку. Такі розрахунки роб-ляться на підставі матеріальних балансів (баланс сухих речовин, баланс крохмалю тощо).

Усі матеріально-речові елементи, які на кінець зміни не перетворені у готовий продукт і знаходяться на різних операціях технологічного процесу, становлять не-завершене виробництво.

Усі первинні документи або інші носії облікової інформації про передані у виробничий процес матеріали повинні мати характеристики:

про направлення затрат: центри первинного форму-вання елементів затрат (продукт, структурний підрозділ, вид затрат);

про характер відношення до норм: у межах норм, зміна норми, або відхилення від норми.

На підставі цих документів складають у залежності від наявності технічних засобів відомості, журнали-ор-дери, машинограми про формування затрат. Це дає змо-гу далі здійснити облік на другому етапі: розподіл та перерозподіл затрат.

ОБЛІК РУХУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАТРАТ У ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА

Головне завдання обліку виробничого процесу — виз-начення кількості нового продукту та його собівартості.

Не дивлячись на те, що у більшості виробниицтва відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за лімітами, це ще не означає, що контроль за їх викори-станням забезпечено. При передачі матеріалів у вироб-ничий процес можна встановити, чи відповідають їх кількість

та якість нормам (квот, кошторису тощо), але визначити, як використані матеріали у виробничому процесі, цього недостатньо. Тому слід встановити облік руху матеріалів, і перш за все основних, які утворюють основу (субстанцію) майбутнього продукту.

Але облік матеріалів по ходу технологічного процесу і за даними тільки кількості е

Рис. 1. Організаційна модель розробки номенклатури відхилень від норм

недостатнім. Потрібні також вартісні параметри. Тобто потрібно знати, як фор-мується собівартість. Але не тільки у цілому, а й на ок-ремих операціях, технологічних фазах, переділах, у ме-жах бригади, цеху тощо.

Для побудови обліку руху матеріалів у процесі вироб-ництва створюють модель організації. Для формалізації моделі відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного виробництва розкладають на три аспекти — облік елементів затрат, облік трансформації елементів затрат у статті витрат та облік статей затрат по кожному організаційному осередку, бригаді, цеху То-що. При нормативному обліку має місце ще і поділ на три види: у межах норм, зміни норм та відхилення від норм.

Особливості технології виробництва визначають, які операції можна взяти за основу визначення не тільки кількісних, але і вартісних параметрів виробництва, для того щоб одержати вартісні характеристики.

Далі для побудови організаційної моделі обліку за-трат приймають горизонтальні та вертикальні форми відносин відповідного підрозділу, та побудови технологій

Таким чином, для побудови конкретної моделі обліку виробництва на певному підприємстві слід виконати такі роботи: відібрати облікові номенклатури, розробити нормативне господарство, підібрати систему докумен-тального оформлення операцій (документи), побудувати загальну схему обліку, розробити схеми облікових реєстрів, визначити Центри затрат, визначити методи виявлення відхилень затрат від норм (квот, кошторису тощо), визначити методи розподілу непрямих затрат, визначити методи розрахунку незавершеного виробниц-тва, методи оцінки відходів, побічної продукції, методи визначення сукупної собівартості продукції та собівартості окремих її видів.

Незалежно від форми організації процесу виробниц-тва і характеру технології облік затрат повинен будува-тися так, щоб у системному порядку на рахунках бух-галтерського обліку можна було б одержати дані про фактичну суму затрат та обчислити собівартість у ме-жах структурних підрозділів, видах продукції, затрати в межах норм, змін норм та відхилення від норм. До по-будови обліку складають схему взаємозв'язку техно-логічних та планово-облікових параметрів виробничого процесу. Крім того, розробляють кодифікатор змін норм та відхилень від норм (рис. 1).

ОБЛІК ЕЛЕМЕНТУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

За питомою вагою елемент затрат на оплату праці є другим після матеріальних затрат. Він становить близь-ко 25 % . Але у деяких трудомістких галузях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно вагомішим. Незважаючи на це, елемент затрат на оплату праці є провідним елементом. Праці як фактору виробництва належить основна роль. Затрати по оплаті праці фак-тично визначають вартість продукту. А визначення вар-тості є основним в управлінні економікою будь-якого суспільства.

Затрати на оплату праці визначаються або на підставі нарахування за кількістю витраченого часу (го-дин, днів, місяців), або на підставі виробітку (певної кількості продукції, виконаної роботи, або наданої по-слуги).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель До нього додають у залежності від форм та систем оплати праці різні документи — наряди, рапорти тощо

Незважаючи на різні види оплати праці та форми її оплати, затрати на оплату праці є єдиним елементом за-трат на виробництво. Але у собівартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: перший —* оплата праці працівникам, які безпосередньо зайняті у вироб-ництві; другий — різні види групування затрат на підставі розподілу: загальновиробничі, загальногоспо-дарські тощо.

При обліку виробництва за нормативним методом роздільному обліку підлягає оплата праці в межах норм, внаслідок зміни норм та у випадку відхилення від норм. Такий роздільний облік забезпечується завдяки первин-ним документам, у яких згадані ознаки відокремлюються.

ОБЛІК ІНШИХ