Стаття - Фактори розміщення продуктивних сил.
21

комунікації;
· водогосподарські споруди;
· районні експертні центри;
· складське господарство;
· підприємства та установи невиробничої сфери.
Вугільні шахти розташовані у центральній та північній частинах Донецької та південній частинах Луганської області.
У Львівсько – Волинському кам’яновугільному басейні добувають 14 млн. тон кам’яного вугілля (має працювати 2 шахти з 15 діючих).
Дніпровський буро вугільний басейн складається з 12 буро вугільних районів, включає понад 100 родовищ Правобережжя України. Щорічно видобувають близько 4,0 – 4,5 млн. тон бурого вугілля.
В інфраструктуру бурої промисловості входять великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, допоміжні підприємства.

Нафтова промисловість
Нафтова промисловість України характеризується невисокими показниками, проте потенціал є набагато вищий.
Нафтові родовища у старопромислових районах у Західній Україні вичерпані. Проводиться геологічна розвідка шельфової зони Чорного та Азовського морів, Причорноморської низовини. Нафтогазоносними районами є Лівобережна Україна (Гнідинцівське, Прилуцьке, Охтирське, Качанівське, Сагайдацьке, Зачипилівське, Радченківське родовища).Половину нафти та газу виробляє Прикарпатська нафтогазоносна провінція (нафтогазовидобувні управління Бориславнафтогаз та Долинонафтогаз).
Нафта України має високу собівартість, тому що фонтанним способом як найдешевшим її практично не добувають.
Нафтопереробна промисловість України включає Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський, Надвірпянський нафтопереробні заводи.
Потреба України складає 40 – 45 млн. тонн нафти за рік. Одним з шляхів виходу з енергетичної кризи є розвідка, розробка нетрадиційних нафтогазоносних обєктів – глибинних зон кристалічної земної кори, зон гідратоутворення у підводних надрах Чорного моря.

Газова промисловість
Використання газу у два рази дешевше порівняно з нафтою. Воно забезпечує виробництво азотних добрив та синтетичних матеріалів.
На Передкарпатську нафтогазоносну область припадає 3,1% видобутку газу в Україні. Розвідані заноси газу складають 94 млрд. м3.
У Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу складають 600 млн. т. умовних одиниць палива. В Івано – Франківській області вони залягають на глибині 5 – 6 км.
У Прикарпатті Дамавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче – Волинське газове родовище використовується з 1949 року. Космацьке газоконденсатне родовище з 1969 року використовується і є цінним для хімічної промисловості, а конденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.
Запаси Опарського, Угорського, Рудківського родовища вичерпані, а Косівське та Кадобнянське родовища використовуються для місцевих потреб. Виявлено наступні газові родовища: Судово – Вишнянське, Немирівське, Саготвинське, Мукачівське, Уршавське.
Для добування газу у Прикарпатті потрібно бурити свердловини на глибину 5 – 7 тис. м.
Виявлено Дніпровсько – Донецьку газоносну область поряд з покладами нафти у Дніпровсько – Донецькій западині, на яку припадає 93,8% видобутку газу в Україні. Основні родовища газу є наступні: Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Західнохрестищенське, Рибальське, Качанівське, Солохо – Диканське, Перещепинське, Гнідинцівське. Запаси газу 111 газових родовищ Дніпровсько – Донецької западини складають 785,4 млрд. м3.
У Причорноморсько – Кримській нафтогазоносній області з наступними родовищами: Блицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорнецьке, Стрілківське складають 14,3 млрд. м3.
Електроенергетика
Електроенергетика є складовою частиною енергетичного комплексу України, яка впливає на розвиток народного господарства, територіальну організацію продуктивних сил. Електронний транспорт розширює територіальні межі промисловості. Забезпеченість у достатній кількістю електроенергією притягує підприємства та виробництва, у яких частка паливо – енергетичних витрат у собівартості продукції вища проти традиційних галузей промисловості. У ряді районів України електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію, є основою формування ТВК.
Виділяються наступні принципи розвитку та розміщення електроенергетики:
· концентрація електроенергії;
· комбінування виробництва електроенергії та тепла;
· широке освоєння гідроенергоресурсів;
· прогресивний розвиток атомної енергетики.
Розміщення електроенергетики залежить від наявності паливо – енергетичних ресурсів та споживачів. Близько 33% електроенергії виробляється у районах споживання, понад 66% споживається у районах її виробництва.
Класифікація електростанцій України є наступна: теплові, гідравлічні, атомні, електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії (вітрові, сонячні і т. д.).
Електростанції об’єднуються у енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування та розподіл електроенергії між споживачами.

Стабілізація енергетики стала для України без перебільшення ключовим питанням виживання держави. Перебої в енергопостачанні, фінансовий параліч підприємств енергетики, злочинність і корупція, істотні прорахунки на урядовому рівні - все це змушує визнати ситуацію тут вкрай серйозною.
Президент України Леонід Кучма неодноразово підкреслював необхідність невідкладного вироблення чіткої конкретної програми дій у цій ключовій галузі економіки.
Розрахунки, на яких побудовані раніше вироблені програми, вже відстали від життя. Сьогодні треба мати відповідь на багато актуальних запитань: у чому наші пріоритети, якій енергетиці віддається перевага - атомній чи тепловій, як запроваджуються альтернативні види енергоносіїв.
Серед проблем, що потребують невідкладного розв'язання є оновлення основних складових енергетики, активізація роботи з залучення у паливно-енергетичний комплекс інвесторів. До цього часу ми не маємо системи оптимального споживання паливно-енергетичних ресурсів. Ефективність використання енергії у кілька разів нижча, ніж у державах з подібним рівнем доходів.
Більша частина, або дві третини всіх технологічних втрат спричинена розкраданням електроенергії.
Фактично ставши головним кредитором економіки, енергетична галузь охоплена глибокою платіжною кризою. Заборгованість за спожиту електроенергію продовжує зростати. Торік вона становила 6,6 млрд гривень. Те саме стосується боргів за природний газ.
Деформованість ринку енергоносіїв - підґрунтя для цінових диспропорцій, здорожчання енергетичних ресурсів, масових зловживань. Осідлавши і монополізувавши цей ринок, незліченні посередники отримують надприбутки, по-хижацьки експлуатують енергетичні об'єкти та підприємства, що випускають високоліквідну продукцію.
Торік

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7