третину національного доходу. На наш погляд, цей факт саме й свід-чить про пріоритетність вживання категорії «вартість робочої сили». Він показує, що вартість цього товару (навіть якщо стати на точку зору авторів концепції «факторів виробницт-ва») не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність, що вирішальну роль тут відіграє підхід з боку вартості суспільне необхідних витрат для відтворення робочої сили нормальної якості (нормальної щодо рівня роз-витку продуктивних сил, суспільного характеру виробницт-ві»). Щоб постійно відтворювати таку робочу силу, суспільст-во, яке неспроможне зробити це в межах корпоративної влас-ності, в особі держави витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.
2.2. Засоби виробництва.
Засоби виробництва - сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в про-цесі виробництва матеріальних благ.
2.2.1. Предмет праці.
Предмет праці — це то, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу май-бутнього продукту.
В переважній більшості предмети праці в сучасних умовах самі являються продуктом попе-редньої праці: ме-тал на машинобудівельному заводі, цемент в будівництві, хло-пок на прядільній фабриці та інше. У кінцевому рахунку усі вони чер-паються з комор природи.
Природа, земля — спільні предмети людської праці. Ті з них, які людина знаходить в самій природі (девствений ліс на корню, камений вуголь в недрах землі, риба в воді і інше), правомірно називати первісними. Піддаваючись перероботці, з часом все більш глибокій, вони перетворюються в сири матеріали або полуфабрикати. З розвітком науково-технічної револю-ціі з’являється можливість створювати якісно нові предметы праці з заздалегіть заданими властивостями, саме такі, які відсутні в самій природі. Але й при цьому первинною основою залишається земля, природа. Зараз, як і в мунулому, повністю зберігають силу слова вы-датного англійського экономіста Уільяма Петті: праця — ботько богатство, земля — його мати.
2.2.2. Засоби праці.
Засобами праці називається річь або комплекс річей, які людина приміщує поміж собою й предметом праці й які служать як провідник впливу людини на цій предмет. Засоби праці виступають як продовження його природних органів, які використовуть в процесі праці. Рівень разви-тку засобів праці во многом являється показником тіх відношень між людьми, при яких здійснюється виробництво.
До засобів праці відносять попереду всього знаряддя праці (різного роду механізми і машини, пристасування і инструмен-ти, двигуни, передаточні апарати и інше). В умовах маши-ного виробництва механичні засоби праці розвилися в систе-му машин с тремя компонентами: робочей машиною, двигуном и передаточним пристроєм. Науково-технична революція при-бавила до них новий компонент — управляючий пристрой, який виконає піддающієся формалізациї функциї розумової праці. Використовуя цій компонент, робітник поступово виходить з непосереднього процеса виробництва і становиться поряд з ним. Кореним образом змінюється й технологія.
Механічні засоби праці сос-тавляють костну и м’язну систему виробництва. Засоби праці, в яких поміщуються самі предметы праці, составляють «сосудисту систему виробництва» (трубы, цистерни, сосуди, йомкости и инше). В деяких отраслях господарства, на приклад у хімічній і нефтехімічній промисловості, энергетиці, метал-ургії, вони грають первостепову роль. Здесь грань між костно-м’язовою і сосудистою системами виробництва практично зникає. Управляючий пристрій образує «нервную систему» виробничого організму.
В більш широкому розумінні до засобів праці належать усі ті речі, які, хоч безпосередньо й не входять в процесс праці являються для нього цілково обов’язковими, бо без них праця не могла б здійснюватися. Це — всезагальні умови виробництва: виробничи будівлі, дороги, інші засоби повідомлення й канали зв’язку; загальним засобом праці є сама земля, а в сільському господастві вона безпосередньо входить у процес виробництва як головний засіб і предмет праці.
Предмет і засоби праці в совокупністі виступають як засоби виробництва. На відміну від робочій сіли вони образують річовий фактор виробництва. Самі по собі без людської праці во-ни нічого воробити не можуть. Тільки робоча сила — активний, творчий элемент виробництва. Приводючи в рух засоби й предмети праці, вона перетворює їх дійсні засоби виробництва. Лічний фактор завжди був й залишиться основним, єдиним творчим элементом виробництва.
2.3. Сутність і методи організації виробництва.
Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу пращ в усіх трьох формах (загальній, частковій та одиничній) посилюється значення системи управ-лін-ня економікою. Така система — це свідомо організований, цілеспрямований й ак-тивний вплив різ-них суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу ви-роб-ницт-ва, окремих його ланок. Ядром системи управління в економіці є ціле-спрямований вплив на по-треби, інтереси та цілі окремих інди-відів, колективів людей, цілих верств і прошарків для до-сяг--нення поставленої мети. Основні об'єкти — це суспільне ви-робництво в цілому (загальна форма), окремі сфери, галузі народного господарства, окремі сфери суспільного відтворення, ті чи інші елементи (або підсистеми) економічної систе-ми (відносини власності, продуктивні сили, техніко-економічні відносини тощо (часткова форма) та окремі підприємства, організації й установи (одинична форма).
Управління як цілеспрямований і активний процес вклю-чає такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи:
збирання, систематизація і передача інформації;
вироб-лення (обґрунтування) і прийняття рішення;
перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання;
4) аналіз ефективності при-йнятого рішення та можливе наступне його коригування.
Ре-зультатом цих дій є взаємні переміщення елементів виробниц-тва, розв'язання су-пе-реч-нос-тей суспільного способу виробниц-тва в цілому або окремих його підсистем, узгодження еконо-мічних інтересів, зростання ефективності суспільного вироб-ництва (або його окремих ланок) тощо.
Управлінське рішення, управління у цілому на практиці ре-алізується через певний комплекс функцій. Функція управлін-ня