техніко-економічних відно-син. Тому сутність НТР полягає у революції в технологіч-ному способі виробництва, а отже, у взаємодії людини з природою (як змістові продуктивних сил), відносинах спеці-алізації, кооперування тощо. Зокрема, домінуючою формою суспільного поділу праці з часу розгортання НТР став оди-ничний поділ праці, в т.ч. його інтернаціоналізація, за якої десятки, навіть сотні підприємств у межах однієї або бага-тьох країн виготовляють окремі деталі й навіть здійснюють окремі операції для одного кінцевого виробу. Основними рисами НТР є:
перетворення науки на безпосередню продуктивну силу;
кардинальні зміни в техніці;
до-корінні перетворення головної продуктивної сили;
ре-волюційні зміни у предметах праці, поява принципово но-вих видів матеріалів з наперед заданими властивостями;
впровадження радикально нових технологій, основою яких є нові фундаментальні відкриття (лазерні, плазмові та ін.);
революція у використовуваних людьми силах природи;
революція у формах і методах організації ви-робництва;
революція у засобах зв'язку.
Революційні перетворення у техніко-економічних відно-синах зводяться насамперед до радикальних змін у суспільному поділі праці, зокрема в пріоритетності одиничного поділу праці на національній та інтернаціональній основі, у зменшенні розмірів економічно ефективних підприємств.
Зсередини 70-х років почався другий етап розвитку НТР, який характеризується новими кардинальними змінами в технологічному способі виробництва. Такими змінами є насамперед мікропроцесорна революція (зміст якої — елек-тронна автоматизація матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості, інших сфер діяльності людини), біотехнологічна революція (має на меті створення нових організмів з наперед заданими властивостями за допо-могою генної та клітинної інженерії), поява промислових роботів нового покоління, або інтелектуальних роботів, швидкий розвиток космонавтики в практичних цілях тощо.
Результатом другого етапу НТР є поява в системі про-дуктивних сил ще одного елемента — інформації. Розгортання НТР зумовлює появу нових типів суспільства, зокрема інформаційного суспільства (в т.ч. інфор-маційної економіки), пост-індустріального суспільства, кібернетичного, технологічного тощо.
В інформаційному суспільстві основним товаром е інформація, в постіндустріальному — теоретичні знання, На цій основі істотно змінюються інші сторони економіч-ної системи і суспільних відносин (соціальних, правових, політичнихчних тощо).
Продуктивні сили – система факторів виробництва, яка забезпечує преретворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. До цій системи належать: працівники, засоби праці, предмети праці, використовувані сили природи, наука як спецефічна продуктивна сила, форми і методи організаціі виробництва, інформація. Про-дуктивні сили виражають ставлення людини до природи, ступінь оволодіннялюдини силами природи.Вони є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень загальним показником соціально-економічного прогесу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне богатство, з’являються нові джерела енергії тощо. Відночас головним кратерієм суспільного прогресу є розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. Взаємодія особистостіх (людини) і річових (засобів виробництва) факторів виробництв є найважлиивішою умовою зростання продуктивної праці, національного богатства, у процессі такої взаємодії виникаі нова продуктивна сила, не властива жодному із ціх факторів зокрема.
Література
Основи економічної теорії / під рідакцією Мочерного С.В. – К.: Академія, 1997
Политическая экономия / под редакцией Медведева В.А. – М.: Политиздат,1998
Економічний словник-довідник /під рідакцією Мочерного С.В. – К.: Феміна, 1995