Реферат з економічної теорії

Економічний прогрес: сутність, критерії, рушійні сили, фактори. Науково-технічна революція

П Л А Н

Сутність і критерії економічного прогресу.

Рушійні сили і фактори економічного прогресу.

НТР та її роль в економічному прогресі.

Розвиток сутнісних сил людини.

Економічний прогрес – поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента: продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а водночас технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, виробничих відносин, або відносин економічної власності та господарського механізму. Прогрес технологічного способу виробництва виражається в переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до способу виробництва, що базується на машинній праці, а від нього до технологічного способу виробництва, в основі якого лежить автоматизована праця. Рух уперед у межах виробничих відносин знаходить свій концентрований вияв у еволюції форми власності: від індивідуальної до колективної (в різних її видах і ступенях зрілості), від колективної або інтегрованої форми власності. Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні процесу управління господарством, покращенні маркетингових досліджень.

Економічний прогрес – основа суспільного прогресу, елементами якого крім економічного є прогрес правовий, політичний, національний, культурний, духовний. У сучасних умовах якісно новими факторами суспільного, економічного прогресу є дух народу, енергія і активність нації, національна психологія та свідомість людей.

Розрізняють два типи економічного розвитку – екстенсивний та інтенсивний.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами екстенсивного способу виробництва є:

збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технологій;

збільшення кількості працівників;

зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів).

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

впровадження нової техніки і технологій на основі передових досягнень науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва;

підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників;

покращення використання основних і оборотних фондів;

впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці;

розвиток підприємницьких здібностей;

випереджаючий розвиток інформаційної сфери.

Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні суспільної продуктивності праці, у підвищенні якості продукції, ефективності виробництва. Основними формами інтенсивного типу розвитку є:

заощаджуюча;

працезаощаджуюча, за якої виконання такого ж обсягу робіт здійснюється меншою кількістю працюючих вищої кваліфікації;

матеріально- і ресурсозаощаджуюча;

всебічна, за якої раціонально поєднують всі форми і найшвидше зростає ефективність суспільного виробництва.

Результат економічного прогресу – реальні досягнення в процесі економічного зростання. Такі зростання є критеріями соціально-економічного прогресу.

Критерії економічного прогресу – ознака, показник, на основі яких обгрунтовується оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і передусім головної продуктивної сили – людини.

Оскільки продуктивні сили є змістом суспільного способу виробництва, відносини власності – формою, то розвиток продуктивних сил – найбільш загальний критерій економічного прогресу.

Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і кількістю зайнятих у виробництві робітників, або технічна будова виробництва.

Залежно від структури усієї системи продуктивних сил відбувається конкретизація найвищого, узагальнюючого критерію. Тому розрізняють такі критерії економічного прогресу: рівень розвитку робочої сили, засобів виробництва, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інформації. Рівень розвитку робочої сили визначається її загальноосвітньою та професійною підготовкою, ступенем розвитку розумових здібностей. Рівень розвитку засобів праці характеризується продуктивністю, здатністю замінювати працю людини.

Основний критерій суспільного способу виробництва – розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. Оскільки сутністю людини є вся сукупність суспільних відносин (економічні, юридичні та ін.), то розвиток людини – головний критерій усього суспільного прогресу.

До критеріїв соціально-економічного прогресу, які відображають розвиток виробничих відносин, належать: розширене відтворення відносин власності, ступінь економічної свободи безпосередніх виробників, їх власність на свою робочу силу; самостійність (відносна) підприємств; участь в управлінні тих, хто створює матеріальні й нематеріальні блага; частка безпосередніх виробників у національному доході; розвиток розумових, творчих здібностей людини, її потреб, інтересів.

Розвиток суперечностей – джерело прогресу. Гегель назвав суперечність принципом будь-якого розвитку, саморуху.

Економічна суперечність – суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу, внаслідок якої суперечність є їх рушійною силою, а в гносеологічному плані – основою пізнання сутності економічних законів та категорій.

Взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємопроникненням, взаємозумовленістю, взаємо запереченням.

Так, на ранніх етапах існування людського суспільства виникла суперечність між виробництвом і споживанням, що є рушійною силою розвитку виробництва незалежно від її суспільної форми в межах певного способу виробництва.

З розвитком продуктивних сил, особливо з появою додаткового продукту, утворенням класів, між виробництвом і споживанням виникають проміжні форми – обмін та розподіл. Тому одразу виникають суперечності між виробництвом і споживанням, розподілом і обміном. Так як відносини між людьми в більшості суспільно-економічних формацій розвиваються у формі взаємодії між класами, то джерело і рушійні сили економічного прогресу – взаємодія і боротьба між класами, соціальними групами, прошарками.

Найважливішою рушійною силою економічного прогресу в межах суспільного способу виробництва є суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, або відносинами економічної власності. Найдинамічніші елементи продуктивних сил на сучасному етапі – робоча сила, наука, засоби праці. Тому в процесі свого розвитку вони перші вступають в суперечність, конфлікт з відносинами власності.

Механізм взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин передбачає наявність різних форм і методів часткового і тимчасового розв’язування економічних суперечностей у межах одного суспільного способу виробництва.

Так, внаслідок загострення суперечностей між продуктивними силами і виробничими відносинами у першій половині ХІХ ст. виникає і швидко розвивається акціонерна власність.

Другим важливим методом розв’язання