Видатки місцевих бюджетів.
Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов"язані з" реалізацією програм. Видатки як і доходи місцевих бюджетів поділяються на дві групи: видатки, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та видатки, що не враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.
До першої групи видатків належать видатки на державне управління, освіту, охорону здоров", культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. Розрахунок вищевказаних видатків здійснюється на основі нормативу бюджетної забезпеченості, який визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що справляються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до приорітетів бюджетної політики держави. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об"єднає види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів по яких є недоцільним. Для місцевих бюджетів фінансові нормативи бюджетної забезпеченості коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості соціальних послуг залежно від кількості населення, соціально-економічних, демографічних та інших особливостей адміністративно- територіальних одиниць. Коригуючи коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.
До другої групи належать видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, різні програми розвитку та благоустрою населених пунктів, регулювання земельних відносин, дорожнє господарство та інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.
Також всі видатки місцевих бюджетів класифікуються за:
функціями, з виконанням яких пов"язані видатки (
функціональна класифікація)
економічною характеристикою операцій, при проведенні яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація)
ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків)
за бюджетними програмами ( програмна класифікація). У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.
Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов"язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов"язаних з розширеним відтворенням.
Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. Джерелом надходжень бюджету розвитку є: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, коштів, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради, субвенцій з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
Розділ 1.
Роль фінансової бази місцевого самоврядування в економічному та соціальному розвитку регіонів в системі
місцевих фінансів України.
1.1. Екскурс історії місцевих фінансів та їх роль в формуванні фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.
Вчення про місцеві фінанси як сукупність теоретичних положень про фінансове господарство та фінансову діяльність місцевих органів влади сформувалося у 19 ст. У кінці 19 ст. це учення виділилося у самостійну галузь фінансової науки. Це було пов'язано із завершенням становлення у більшості країн Західної Європи та Північної Америки органів влади , конституційним визнанням прав комун ,общин, муніципалітетів, регіонів,провшщй, штатів та інших адмістративно - територіальних утворень .
Наявність особливого вчення про місцеві фінанси відзначають у своїх працях кінця 19 - початку 20 ст. найбільш відомі вчені тієї доби. У деяких джерелах воно називалося "ученням про фінансове господарство одиниць місцевого самоврядування ".
Розвиток теорії місцевих фінансів був тісно пов'язаний із розширенням фінансової діяльності місцевих органів влади. У колишньому СРСР він припинився у 30-ті pp. після значного сплеску досліджень цих проблем у 20-ті. pp. Це сталося внаслідок докорінної зміни внутрішньої політики в державі , ліквідації засад фінансової автономії місцевих органів влади .
У кінці 30-х pp.визначення місцевих фінансів в СРСР фактично було ототожнено з визначенням місцевих бюджетів.
На початку 50-х., коли була спроба теоретично обгрунтувати наявність місцевих фінансів в СРСР, сформувалося досить розширене і не зовсім чітке їх визначення. Зазначалося, що "місцеві фінанси в СРСР - це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова частина єдиної системи
фінансів СРСР. До місцевих фінансів відносяться фінанси соціалістичних підприємств всіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети . Місцеві фінанси відіграють значну роль у плановому розподілі і перерозподілі частини національного доходу у відповідності до вимог економічних законів соціалізму для створення фондів грошових засобів , які використовуються місцевими Радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб народу .Місцеві фінанси -важлива ланка зміцнення господарського розрахунку і конролю карбованцем за. виконанням підприємствами і організаціями місцевого значення господарських та фінансових планів і дотриманням режиму економії".
Наприкінці 50-х-в 60-ті pp. у радянській фінансовій літературі стає домінуючим погляд на суть суть фінансів як на систему економічних відносин так званого базисного характеру .Це знаходить своє відображення і у нових підходах до визначення суті місцевих фінансів капіталістичних країн і країн що розвиваються.
У 90-ті pp. в науковій літературі країн СНД в цілому визначається факт існування місцевих фінансів у фінансових системах нових незалежних держав , Ряд авторів замісь терміну "місцеві фінанси" використовують такі поняття, як "регіональні фінанси" , "територіальні фінанси ", "місцеві ( регіональні) фінанси".
Типовим для названих публікацій 90-х pp. є підхід до визначення суті місцевих ( " територіальних ", " регіональних " , " місцевих (регіональних)) " фінансів як системи економічних відносин ,що є продовження традиції , яка склалася у 60-80-ті. pp. у радянській науковій літературі . Структуру місцевих фінансів зображено на схемі №3 [32;