реформа 1930 p., яка докорінно змінила розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи. Податкова реформа привела до зменшення кількості податків та їх уніфікації. Багаточисельні та часто дріб'язкові податки були замінені двома основними: податком з обороту і податком з прибутку. Усі реєстраційні збори були об'єднані в єдине державне мито. Податок з обороту та єдине державне мито поглинули у тому числі й деякі місцеві податки та збори (відповідно 10 і 7 видів). Отже, позитивним наслідком реформи стало суттєве спрощення обкладання, відмова від дріб'язкових податків і, одночасно, зміцнення системи оподаткування за рахунок запровадження нових видів податків і стабільних надходжень.
Дохідна частина місцевих бюджетів була зміцнена за рахунок повної передачі:
- прибуткового податку з підприємств усуспільненого сектора; прибуткового податку з приватних осіб;
--промислового податку з приватних осіб;
-податку надприбуток;
-єдиного державного мита;
-відрахувань від прибутку підприємств місцевого значення (81%);
-частини податку з обороту підприємств усуспільненого сектора.
Завдяки змінам у розподілі доходів між ланками бюджетної системи питома вага закріплених доходів у місцевих бюджетах зросла з 49.7% у 1930 бюджетному ропі до 74.0% у 1931 р..*
Здійснення державою заходи для розвитку і зміцнення бюджетної системи країни сприяли подальшому росту обсягів місцевих бюджетів.
Однак закріплених за місцевими бюджетами доходів було недостатньо. Тому значна, частина їх витрат покривалась за рахунок загальнодержавних коштів.
Разом з тим. запровадження заходів направлених на зміцнення місцевих фінансів, перервані Великою Вітчизняною війною і регулювання дохідної бази місцевих бюджетів проводились на основі щорічно затверджених державних бюджетів.
До початку Великої Вітчизняної війни спостерігалося стабільне збільшення абсолютних розмірів місцевих бюджетів, посилення їхньої соціальної спрямованості. Водночас, унаслідок зміцнення централізованих засад у керівництві економікою, зросла залежність місцевих бюджетів від державного, зменшилася питома вага місцевих доходів, незначним за розмірами були місцеві податки та збори, які, власне, не відігравали суттєвої фіскальної ролі.
З перших днів Великої Вітчизняної війни був запроваджений суворий режим економії у втрачанні коштів., зменшенні витрати, які не мали прямого відношення до воєного періоду. В 1941 р. впроваджено податок на неодружених, самотніх і малосімейних громадян, запровадженні доплати на подоходний. В 1942 р. зазначені доплати були замінені воєнним податком. В тому ж році здійснена перебудова системи місцевих податків і зборів. Президія Верховної Ради СРСР прийняла наказ "Про місцеві податки і збори", який встановлював основні із них:
-податок з будови;
Місцеві фінанси СССР. Бригада під керівництвом проф. Н.Н.Ровінського. - М., Госфиниздат, 1936. -с.І04
-земельний податок; -збір з власників транспортних засобів; -збір з власників худоби; разовий збір на колгоспних ринках.
В зв'язку з цим не було необхідності у щорічному прийняті місцевими радами рішень по проведенню податків і зборів з населення.
Доходи місцевих бюджетів у післявоєнний період формувалися за рахунок:
1. Податкових надходжень. До них належали: відрахування від прибутку промислових, с/г, торговельних, комунальних та інших підприємств місцевого значення, доходи від лісів, с/г майна, торф'яних боліт, надр, рибопромислових та звіробійних угідь, житлового фонду, торговельно складських і конторських приміщень, від комунального майна;
2. Закріплених податків, у тому числі місцевих податків і зборів. З переліку загальнодержавних податків і зборів у 100% - му розмірі до доходів місцевих бюджетів зараховувалися прибутковий податок з кооперації та господарських органів, суспільних організацій, державне мито та риболовний і білетний збори;
3. Відрахувань від загальнодержавних податків та неподаткових доходів, серед яких найбільше значення мав податок з обороту. За рахунок цієї групи надходжень формувалася понад половина доходів місцевих бюджетів України, отже бюджетна система республіки вирізнялася досить високим ступенем централізації бюджетних коштів, значною залежністю місцевих бюджетів від державного;
4. Інших надходжень, які були невеликими за абсолютними розмірами. До них належали спеціальні відрахування, які здійснювали золото- і платинопромисловими підприємствами, відрахування від виробництва спирту, відрахування від страхових платежів за обов'язковим окладним страхуванням, позички комунальних банків;
5. Допомог із республіканського бюджету. У складі доходів місцевих бюджетів допомоги з республіканського бюджету були незначними.
Отже, в період 1930 - 1950 pp. у СРСР значно посилилися командні методи управління суспільним житіям, у тому числі й економікою, що закономірно позначилося і на бюджетних відносинах. Бюджетна система характеризувалася суворою централізацією. Така ознака була притаманна і місцевим бюджетам. Органи місцевого самоврядування мали обмежені права в галузі використання коштів місцевих бюджетів, вишукуванні додаткових дохідних джерел, справлянні місцевих податків і зборів тощо. Ті незначні можливості, які вони мали, не могли суттєво вплинути на стан місцевих бюджетів. Певно ідо зазначеного періоду розвитку соціалістичної держави система місцевих бюджетів і не могла бути іншою, вона відповідала того часу бюджетній системі країни.
В кінці 50-х початку 60-х років була проведена робота по вдосконаленню бюджетного законодавства. Важливим законодавчим актом, яким регламентував бюджетне право, встановив законодавчу основу бюджету, єдність і цілісність бюджетної системи, став Закон Верховної Ради СРСР від 30.10.1959 р. "Про бюджетні права СРСР і союзних республік". В 1960 - 1961 pp. у всіх союзних республік були прийняті закони про бюджетні права союзних, автономних республік і місцевих рад народних депутатів. В Законі України від 30.10.1959р. "Про бюджетні права" відображено головне призначення місцевих бюджетів. Одночасно розширенні права і надана більша самостійність місцевим органам влади.
30.06.1960 р. в Україні був ухвалений Закон УРСР "Про бюджетні права УРСР і місцевих рад депутатів трудящих", який конкретизував положення союзного закону. Місцеві бюджети, згідно з цим документом, визначалися як складова державного бюджету УРСР. Основою