їх метою було, зокрема, забезпечення необхідними коштами фінансування заходів господарського та культурного будівництва, що здійснювалося місцевими органами державної влади та органами державного управління.
До складу місцевих включалися бюджети областей, міст, районів, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднував обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднував районний бюджет і міські (міст районного підпорядкування), селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ або підпорядковані міській раді цього міста інші ради, об'єднував міський бюджет, районні бюджети і бюджети підпорядкованих рад.
У 60 - х роках в країні проводилась економічна реформа, основною метою якої було вдосконалення господарського механізму, посилення його впливу на ефективність виробництва та якість роботи. Зі зміною системи платежів до бюджету відбулися зміни і у бюджетному плануванні, бюджетних взаємовідносинах. Ухвалюються законодавчі та нормативні акти, спрямовані на розширення прав місцевих рад.
Зросла роль місцевих рад і їх зацікавленість у збільшенні виробництва товарів культурно - побутового призначення. Передбачалось значне розширення виробництва товарів народного споживання на підприємствах місцевої промисловості. Причому, продукція, яка повністю виготовлялась із місцевої сировини і відходів виробництва залишалась в розпорядженні відповідних виконавчих комітетах. Дозволялось створювати фонд розвитку місцевої промисловості і використовувати його на розширення, реконструкцію і будівництво підприємств, а також на житлове і культурно -побутове будівництво. Такі заходи були направлені на збільшення обсягів виробництва товарів народного споживання і нагромадження підприємств місцевої промисловості, сприяли зміцненню доходної бази місцевих бюджетів.
Особливий вплив на покращання діяльності місцевих рад мали рішення, які приймалися протягом 1970 - 1980 pp. Були прийняті нові законодавчі акти направленні на підвищення ролі місцевих органів влади, розширення їх повноважень, зміцнення матеріально - фінансової бази, що, безумовно,
сприяло розвитку місцевих бюджетів. Розглядались питання розширення і зміцнення економічної бази сільських і селищних рад.
В розпорядженні виконавчих комітетах районних і міських рад залишались всі доходи, додатково одержанні при виконанні бюджету, а також суми підвищення доходів над видатками, які склались на кінець року за рахунок перевиконання доходів або економії по витратах, за винятком асигнувань, не використаних в зв'язку із невиконанням плану по централізованим капітальним вкладенням і плану розвитку соціально -культурних заходів.
Виконання поставлених заходів сприяло подальшому зміцненню дохідної бази бюджетів міст і районів, розширенню фінансових ресурсів, наданих в розпорядження виконавчим комітетам місцевих рад для розвитку місцевого господарства і покращання культурно - побутового обслуговування населення.
В наступні роки були здійсненні додаткові заходи, направлені на розширення контрольних функцій місцевих рад, збільшення їх впливу на підвищення ефективної роботи підприємств і організацій, які знаходяться на їх території.
Одночасно фінансова база місцевих рад поповнилась додатковими дохідними джерелами.
У 1981 р. збільшився перелік ресурсних платежів, був введений новий податок - плата за воду з водогосподарських систем, яку промислові підприємства використовували для своїх потреб, 50% надходжень плати за воду спрямовувалися до місцевих бюджетів. Запровадження нового ресурсного платежу мало на меті створення стимулів для економного та раціонального використання одного з найважливіших видів природних ресурсів, а також посилення залежності обсягів доходів місцевих бюджетів від діяльності підприємств, розташованих на території місцевих рад.
У 1983 - 1984 pp. приймаються урядові рішення, спрямовані на подальше посилення залежності розмірів доходів місцевих бюджетів від ефективності роботи підприємств, організацій та об'єднань, які знаходилися та працювали на території відповідних місцевих рад.
У 1986 р. був обраний курс на прискорення соціально - економічного розвитку країни і, відповідно, були поставлені нові завдання перед радами народних депутатів, спрямовані на посилення їхньої ролі у забезпеченні комплексного розвитку економіки та соціально - культурної сфери на їх території, прискорення темпів росту та підвищення ефективності суспільного виробництва, збільшення на цій основі вкладу у зміцненні народногосподарського комплексу. Поглиблювалися демократичні засади в діяльності рад, розширювалися права, вдосконалювалися зв'язки з підприємствами, посилювалася відповідальність за результати їхнього господарювання.
З урахуванням досвіду проведеного у 1985 - 1986 pp. експерименту були започатковані нові підходи щодо вирішення такого завдання, як посилення зацікавленості місцевих рад у підвищенні ефективності господарських структур (через механізм формування дохідної частини місцевих бюджетів):
-у 1987 р. до місцевих бюджетів почала надходити частина прибутку підприємств, об'єднань та організацій промисловості союзного підпорядкування, які працювали на умовах повного госпрозрахунку, поширювалася практика передачі до цих бюджетів частини платежів із прибутку об'єднань, підприємств, організацій республіканського підпорядкування;
-починаючи з 1987 р. у доходи до місцевих бюджетів почали надходити суми від застосування економічних санкцій до суб'єктів господарювання за нераціональне використання матеріальних ресурсів;
-із 1988 р. були запроваджені відрахування від податку з обороту до місцевих бюджетів у фіксованих розмірах (в %) до обсягів роздрібного
товарообігу державної та кооперативної торгівлі. Такий захід безпосередньо зацікавлював органи місцевої влади сприяти збільшенню обсягів товарообігу, що було важливо в умовах дефіциту товарів народного споживання, який з року в рік відчувався все більше.
В умовах обмеженості державних фінансових ресурсів дозволялося об'єднувати кошти місцевих бюджетів та фондів соціально - культурних заходів і житлового будівництва об'єднань, підприємств, організацій (зі згоди трудових колективів) для будівництва на дольових засадах житла, медичних і дошкільних закладів, баз відпочинку та інших об'єктів невиробничого призначення та соціальної сфери.
Відхід від командно - адміністративних методів керівництва економікою та створення необхідних умов для розвитку ринкових засад зумовили порушення питання щодо переходу союзних республік на самоуправління та самофінансування, що, безумовно, передбачало проведення змін у формуванні дохідної бази республіканських та місцевих бюджетів. Проводилась значна робота зі створення нового фінансового механізму, зокрема