ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ТА НАПРЯМИ ЇХ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

Розглянуто сладові фінансових ресурсів при формуванні місцевих бюджетів, їхню динаміку та напрями реструктуризації доходів бюджету.

Становлення фінансів місцевих органів влади України відбувається за умов гострої фінансової кризи. Це є ще одним чинником, що гальмує процеси формування фінансових основ місцевого самоврядування, розвиток засад фінансової автономії місцевих органів влади. Фінансова база органів місцевого самоврядування --- це система формування, розподілу і використання грошових ресурсів для забезпечення місцевою владою покладених на неї завдань та функцій як власних, так і делегованих . В Україні така система перебуває у стадії становлення . Як явище складне і багатопланове потребує глибокого аналізу і дослідження .

Для ефективної діяльності органів місцевого самоврядування їм потрібна стійка фінансова база . яка б забезпечила належне виконання ними покладених на них функцій .

В економічній доктрині держави особливе місце посідає механізм перерозподілу волового внутрішнього продукту , що здійснюється за допомогою системи місцевих бюджетів Практика бюджетного регулювання і засади стосовно реструктуризації доходів місцевих бюджетів вплинули на їхню частку у структурі доходів зведеного бюджету та щодо ВВП. Починаючи з 1995 року доходи місцевих бюджетів мали регресивну тенденцію, а їхня динаміка мала відповідний характер: якщо у 1995—1998 роках час-тка доходів місцевих бюджетів у ВВП була на рівні 13%, у 1999 році — 10%, у 2004-му уже — 6,7%, а за планом на 2005 рік — 6%, або скоротилася більш ніж удвічі. Питома вага доходів місцевих бюджетів у структурі доходів зведеного бюд-жету у різні періоди розвитку економіки була досить різною: від 39,1 % — у 1995 ро-ці до 22,8% — у 2000 році та 19,9% за планом на 2005 рік . Таким чином, збе-рігається тенденція до зниження частки доходів місцевих бюджетів, які закріплені за відповідними територіями.

.Без належних податкових надходжень не можна сформувати доходну частину бюджету. Фіскальні можливості держави в сфері доходів повинні оцінюватися за відносною величиною податкової бази на душу населення . Витратна частина визначається відносною величиною потреб , які , в свою чергу ,залежать від багатьох факторів у державі (зокрема чисельності молоді, людей похилого віку , кримінальної ситуації ,тощо).

Однак слід зауважити, що фінансові погреби місцевих органів влади , як правило більші, ніж їхні власні ресурси та. перерахування з державного бюджету. Рішення щодо розподілу фіскальних надходжень між різними органами влади, створюють основу для прийняття не лише фінансових, а й політичних рішень з урахуванням територіальних потреб.

Отже, процес вироблення рішень та його фінансові наслідки не можна розглядати окремо .

Аналіз нинішньої економічної ситуації засвідчує, що без здійснення серйозних кроків із стабілізації та піднесення економіки, фінансові проблеми триватимуть, а відшукати шляхи щодо подолання цих проблем буде все важче. Це пов'язано з тим, що система формування коштів місцевих фінансів є складним, багатогранним, але не завжди чітко відпрацьованим механізмом .

У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдійовішого інструменту управління економікою й важливою основою фінансового забезпечення повноважень державних та міс-цевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов'язань. Побу-дова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує теоре-тичного переосмислення і практичного дослідження фінансових ресурсів місцевих органів влади, напрямку реструктуризації доходів бюджету й визна-чення їхньої ролі у збалансованому розвитку зобов'язань та фінансових мож-ливостей держави.

До складу бюджетної системи України входить майже 12 тисяч бюджетів, яким делеговані конкретні повноваження і за якими закріплені джерела їх фінан-сування.

Доходи місцевих бюджетів України згідно з бюджетною класифікацією поділяються на: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, державні цільові фонди, офіційні трансферти. їх склад і структура у 1998—2005 рр. наведені у табл. 1.

Податки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів, у тому числі й місцевих. Вони є універсальною і водночас вихідною категорією, яка виражає риси фінансів, що функціонують у розвиненій економіці ринкового типу. Саме в умовах функціонування ринкової економіки податкові методи мобілізації доходів бюджетів є превалюючими у загальній системі фінансових взаємозв'язків. Однак питома вага податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів постійно зменшується: з 74,8 % у 1998 р. до 46,2 % у 2004 р. і 44,0 % у 2005 р. (найнижчий рівень).

Чільне місце серед податкових надходжень посідає податок на доходи фі-зичних осіб, обсяги якого мають стійку тенденцію до зростання. Його частка збільшилася з 23,2 % у 1998 р. до 30,7 % у 2005 р.

Друге місце у податкових доходах місцевих бюджетів займав податок на при-буток підприємств, але після передачі його надходжень до державного бюджету частка цього податку стала стрімко знижуватися. Нині до місцевих бюджетів надходить податок на прибуток підприємств комунальної власності. Його частка у місцевих бюджетах становила у 2004 р. — 0,3%, у 2005 р. — 0,8%.

Надходження плати за землю дещо зменшилися: з 7,2 % у 1998 р. до 5,8 % у 2004 р. і до 5,1 % у 2005 р. Місцеві податки і збори займають незначне місце в податкових надходженнях місцевих бюджетів, причому частка їх зменшилася з 2,5 % у 1998 р. до 1,4 % у 2004 р. і 1,1 % у 2005 р.

Неподаткові надходження збільшуються за рахунок зростання власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів (вони стали включатися до складу бюджетів з 2000 р.). У 2005 р. час-тка неподаткових надходжень