3. Доходи від операцій з капіталом, з них: | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,4 | 2,2 | 3,0 | 4,3 | 3,9—

надходження від продажу основного капіталу— | -—— | 1,7 | 2,1 | 2,7 | 2,1—

надходження від продажу землі і нематеріальних активів———— | 0,5 | 0.9 | 1.6 | 1.8

4. Державні цільові фонди, з них: | 7,5 | 10,1 | 4,0 | 2,7 | 1.0 | 1,5 | 1,5 | 2,1—

збір за забруднення навколишнього природного середовища | 0.2 | 0,3 | 0,5 | 0.5 | 0.4 | 0.5 | 0.6 | 0.5—

відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування | 7,1 | 9,5 | 2,6 | 0.8 | 0,0 | 0,0 | 0.0 | __—

цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим, органами місцевого самоврядування та місце-вими органами виконавчої влади | 0,6 | 1,0 | 1.0 | 1.5

5. Офіційні трансферти від органів державного управління, з них: | 14,3 | 18,3 | 23,4 | 29,0 | 31,2 | 34,2 | 42,5 | 43,5—

кошти, що надходять з інших бюджетів | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0.0 | 0.01 | 0,1 | 0.5——

дотації | 13,9 | 12,6 | 22,1 | 16.9 | 16.5 | 18,9 | 23,5 | 26,9—

субвенції | 0,1 | 0.3 | 0,5 | 11.9 | 14.7 | 15,2 | 18.5 | 16,6—

отримання бюджетних позичок | 0,4 | 0,4 | 0,4 | 0.1————

Всього доходів | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Податки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів, у тому числі й місцевих. Вони є універсальною і водночас вихідною категорією, яка виражає риси фінансів, що функціонують у розвиненій економіці ринкового типу. Саме в умовах функціонування ринкової економіки податкові методи мобілізації доходів бюджетів є превалюючими у загальній системі фінансових взаємозв'язків. Однак питома вага податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів постійно зменшується: з 74,8 % у 1998 р. до 46,2 % у 2004 р. і 44,0 % у 2005 р.

Чільне місце серед податкових надходжень посідає податок на доходи фі-зичних осіб, обсяги якого мають стійку тенденцію до зростання. Його частка збільшилася з 23,2 % у 1998 р. до 30,7 % у 2005 р.[3, с.28].

Друге місце у податкових доходах місцевих бюджетів займав податок на при-буток підприємств, але після передачі його надходжень до державного бюджету частка цього податку стала стрімко знижуватися. Нині до місцевих бюджетів надходить податок на прибуток підприємств комунальної власності. Його частка у місцевих бюджетах становила у 2004 р.- 0,3%, у 2005 р. - 0,8%.

Надходження плати за землю дещо зменшилися: з 7,2 % у 1998 р. до 5,8 % у 2004 р. і до 5,1 % у 2005 р. Місцеві податки і збори займають незначне місце в податкових надходженнях місцевих бюджетів, причому частка їх зменшилася з 2,5 % у 1998 р. до 1,4 % у 2004 р. і 1,1 % у 2005 р.

Неподаткові надходження збільшуються за рахунок зростання власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів (вони стали включатися до складу бюджетів з 2000 р.). У 2005 р. час-тка неподаткових надходжень становила 6,6 % порівняно з 3,4 % у 1998 р. Зменшується частка таких неподаткових надходжень, як адміністративні збори і надходження від штрафів та фінансових санкцій. Зменшуються також доходи від власності та підприємницької діяльності, в основному за рахунок зменшен-ня доходів від приватизації, що пов'язано із завершенням приватизаційних процесів і виключенням доходів від приватизації з неподаткових доходів. Прак-тично не збільшується і є занадто низькою частка дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств та питома вага плати за оренду цілісних майнових комплексів.

Частка податкових і неподаткових доходів у доходах місцевих бюджетів показує стійкість дохідної бази та якість структури цих доходів. В Україні якість структури доходів місцевих бюджетів є дуже низькою порівняно з розвиненими країнами. Співвідношення між податковими і неподатковими доходами в Ук-раїні становило: у 1998 р. - 74,8 : 3,4; 1999 р. - 68,1 : 3,4; 2000 р. - 62,9 : 9,5; 2001 р. - 59,1 : 8,7; 2002 р. - 58,3 : 7,3; 2003 р. - 54,2 : 7,1; 2004 р. - 46,2 : 5,5; 2005 р. - 44,0 : 6,6[4, с.13].

Співвідношення джерел доходів місцевих бюджетів розвинених країн як фе-деративних, так і унітарних значно відрізняється, що залежить від ступеня само-стійності місцевих органів влади. Найвища частка податкових надходжень серед федеративних держав у Німеччині (60 %) і Канаді (59 %), а серед унітарних — у Швеції (74 %), Данії (53%), Франції (45 %), Норвегії (44 %). Частка неподаткових надходжень у наведених країнах набагато вища, ніж в Україні, і немає такого ве-личезного розриву між часткою податкових і неподаткових надходжень[3, с.29].

У чинних умовах доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи, які вра-ховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (перший кошик), та доходи, котрі не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних транс-фертів (другий кошик). До доходів, які враховуються при визначенні обсягу між-бюджетних трансфертів, належать податки та обов'язкові платежі[2, с.121].

До доходів, які не враховуються при визначенні обсягу