міжбюджетних тран-сфертів, включаються: місцеві податки і збори; плата за землю; податок з влас-ників транспортних засобів; надходження сум відсотків за користування тимча-сово вільними бюджетними коштами; податок на промисел; надходження дивідендів від діяльності господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; плата за забруднення навколишнього середовища; кош-ти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності; фіксований сільськогосподарський податок; плата за оренду майнових комплексів, що пере-бувають у комунальній власності; надходження від місцевих грошово-речових ло-терей; плата за гарантії, надані місцевим органам влади з дотриманням законо-давства (відповідно до ст.17 Бюджетного кодексу України); дарунки місцевим органам влади у вартісному обчисленні; власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету; податок на прибуток підприємств комунальної власності; платежі за спеціальне використання природ-них ресурсів місцевого значення; інші надходження, передбачені законом.
Розрахунковий обсяг доходів, що враховуються при визначенні міжбюджет-них трансфертів на 2005 рік, було визначено на загальну суму 18920,3 млн. грн., або на 3700 млн. грн. більше, ніж на 2004 рік. Цей кошик доходів місцевих бюд-жетів займає 84—87% обсягу загального фонду місцевих бюджетів. В Україні питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів має стійку тенденцію до зростання: якщо у 1998 р. вони становили 14,3 %, то в 2004 р. -42.5 % і у 2005 р. — 43,5 %. У структурі трансфертів найбільшу частку становлять дотації, які зросли з 13,9 % у 1998 р. до 23,5 % у 2004 р. та 26,9 % у 2005 р., та субвенції, частка яких збільшилася з 0,1 %у 1998 р. до 18,5 % у 2004 р. (у 2005 р. -16.6 %). Співвідношення між податковими доходами місцевих бюджетів і транс-фертами, що теж відноситься до характеристики фінансової самостійності та стабільності доходів місцевих органів влади, становило: у 1998 р. - 74,8 : 14,3; 1999 р. - 68,1 : 18,3; 2000 р. - 62,9 : 23,4; 2001 р. - 59,1 : 29,0; 2002 р. - 58,3 : 31,2; 2003 р. - 54,2 : 34,2; 2004 р. 46,2 : 42,5, 2005 р. - 44,0 : 43,5.
Частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів розвинених країн та біль-шості країн з перехідною економікою нижча, ніж в Україні. Виняток становить лише Угорщина (46,2 %). У Литві така частка складає 0,3 %, Румунії — 10,8 %, Словаччині - 19,0 %, Словенії - 20,9 %, Латвії - 28,1 %, Болгарії - 33,0 %, Чехії - 35,0 %, Естонії - 37,2 %, Польщі - 40,2 % [5, с.23].
Структуризація місцевих бюджетів засвідчує, що понад 90% усіх бюджетів дотаційні і лише 8% — це бюджети, які виступають донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання, або удвічі менше порівняно з 2001 роком.
На наш погляд, треба внести зміни до законодавства в частині насамперед закріплення до п'ятивідсоткових пункти ставки податку на прибуток за місцеви-ми бюджетами. Це зміцнить інструменти державного впливу на зниження збит-ковості підприємницьких структур і сприятиме стабільності у формуванні дохо-дів державного та місцевих бюджетів України. Водночас в Україні треба надати більше прав місцевим органам влади у сприянні місцевих податків та запрова-дити ефективніші інструменти стимулювання приросту доходів бюджету. Одним із таких важелів впливу має стати запровадження оцінних показників приросту до-ходів: індекс приросту доходів на душу населення та показник ефективності їх використання.
Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише розмежуванням їхніх доходів і видатків, досягається за допомогою:—
надання коштів із бюджету фінансово незабезпечених територій шляхом перерахування дотацій та субвенцій з вищого бюджету;—
вилучення коштів до вищого бюджету у фінансово достатніх територій шляхом перерахування коштів з в Необхідно підвищити роль екологічних місцевих податків, зокрема ввести збір на збирання та утилізацію сміття; запровадити внески на охорону здоров'я в екологічно неблагополучних районах.
Однак значно розширювати місцеві податки і збори, на наш погляд, недо-цільно. У західноєвропейських країнах, а також у США і Канаді існує, як пра-вило, три-п'ять основних місцевих податків, у тому числі два-три податки, що забезпечують переважну частку надходжень місцевих бюджетів.
В Україні структура надходжень місцевих податків і зборів є нераціональ-ною: 'А усіх надходжень забезпечують лише комунальний податок та ринковий збір. Кошти від справляння інших чотирьох місцевих зборів практично не над-ходять останніми роками (за участь у бігах на іподромі; за виграш у бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за право проведення кіно- і телезйомок. Частка п'яти наступних місцевих зборів не пе-ревищує 1 % у загальних надходженнях від місцевого оподаткування: за видачу ордера на квартиру; курортного; за право використання місцевої символіки; за право проведення місцевого аукціону, конкурентного розпродажу і лотерей; з власників собак[2, с.136]. Тому пропонуємо виключити зі складу місцевих податків і зборів ті, які не мають фіскального значення.
Власними податками і зборами місцевих бюджетів мають бути: податок на нерухоме майно громадян; податок на багатство; податок на землю; податок на прибуток комунальних підприємств; комунальний податок; податок з реклами; ринковий збір; готельний збір; збір за паркування автотранспорту; збір за про-їзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір за збирання та утилізацію сміття; екологічний збір на охорону здоров'я.
Варто підвищити ефективність управління об'єктами власності, що пере-бувають у віданні місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, і забезпечити на цій основі зростання