Ісландія, Республіка Ісландія

I. Загальні відомості

Ісландія - держава, розташована на однойменному острові в північній частині Атлантичного океану. На Півночі омиваєтся Гренландським морем, на Сході - Норвезьким морем, на Заході - Датська протока відокремлює Ісландію від Гренландії. Площа - 103 тис. км2 Населення - 206,7 тис. чіл. (оцінка –1971 року). Столиця – м. Рейк'явік.

В адміністративному відношенні поділяється на округи (сісли); столиця і ряд інших міст мають самостійне адміністративне керування.

II. Державний лад

Діюча конституція набрала сили 17 червня 1944. Глава держави - президент, що обирається населенням на 4 роки. Законодавча влада належить президенту і двопалатному парламенту - альтінгу. Депутати альтінгу (60 чоловік) обираються на 4 роки шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування на основі пропорційної системи представництва; 2/3 депутатів утворять нижню палату, інші верхню. Виборче право надається всім громадянам, що досягли 21 року. Виконавча влада належить президенту й уряду, відповідальному перед парламентом і президентом. Органи місцевого керування - виборні муніципалітети міст. Округами керують призначувані центральною владою чиновники.

Судова система складається з нижчих судів, міських судів і Верховного суду, що є вищою апеляційною інстанцією.

III. Природа

Берега Ісландії на Півдні вирівняні, аккумулятивне, інше узбережжя розчленоване численними фіордами і затоками (Фахсафлоуі, Брейдіфьорд, Хунафлоуі й ін.).

Рельєф

Велику частину Ісландії займає плато висотою 400-800 м, над яким піднімаються гірські масиви висотою 1000-1500 м і вулкани. Близько 200 вулканів; з них 30 виявляли активність за останні 1000 років; найбільш відомі - Гекла, Лаки, Аскья і Хваннадальсхнукур (найвища крапка 2119 м). Численні лавові полючи, що займають 6% території Ісландії, і інші сліди вулканічної діяльності. Поширено донні, кінцеві і бічні морени, рівнини й інші наслідки діяльності древніх льодовиків. Уздовж узбережжя, головним чином на Заході і Півдні - смуга низинних рівнин.

Геологічна будівля і корисні копалини

Північно-західні і південно-східні частини острова складені базальтами кайнозойского віку. У середній частині, у напрямку з Південного Заходу на Північний Схід, простирається грабенеподібна зона шириною 100—150 км (частна рифтової долини Північно- Атлантичного хребта). Она складається з серії порід, що сформувалися в умовах антропогенового обледеніння. Часті землетруси. Корисні копалини (ісландский шпат, сіра, горяча вода, перегрітий пар, мінеральні джерела) звязані з вулканізмом. Невеликі родовища торфу, лігниту тощо.

IV.Населення

Національний склад однорідний - близько 99% усього населення складають ісландці. Живуть також особи іноземного походження - головним чином датчани, німці і норвежці. Офіційна мова - ісландська. По релігії віруючі ісландці - протестанти (лютерани). Офіційний календар григоріанский. У 1703 (1-й перепис) населення складав 50,3 тис. чіл., 78 тис. на початку 20 в., 175,7 тис. чіл. (у тому числі 88,7 тис. чоловіків) у 1960 (перепис). За 1940-68 різко скоротилася частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві (до 13% і 5,8% проти 32,3% і 14,2%), зросла частка зайнятих у промисловості і будівництві (36,4%); швидко росте число зайнятих у сфері обслуговування. Найбільша щільність населення в південно-західній частині острова (до 11,6 чол. на 1 км2). Понад 70% населення проживає в містах. Великі з них (тис. жителів, у 1970): Рейк'явік (81,5; 40% усього населення Ісландії), Коупавогур (11,2), Акурейрі (10,7).

V. Історичний нарис

Ісландія до 60-х р. 13 ст.

Заселення Ісландії почалося близько 870 (до цей острів був пустельним, перші переселенцы застали на ньому лише деяких ірландських пустельників). Більшість колоністів складали норвежці, але переселялися і вихідці зі скандинавських колоній в Ірландії, Шотландії і на островах Північної Атлантики, а також зі Щвеції. Колоністи дали острову назва Island - тобто "Країна льодів". До 930 узбережжя було в основному заселено (наприкінці 11 ст. нараховувалося більш 4,5 тис. с/г. дворів). Пасовищне скотарство, морський промисел стали головними заняттями населення; землеробство мало підсобне значення, і жителі Ісландії. мали потребу у ввозі зерна. Значну роль грало мореплавство. Ісландцями була відкрита Гренландія (у 80-х р. 10 ст.), вони досягли Північної Америки (близько 1000). Характер заселення Ісландії багато в чому визначив особливості її соціального і політичного ладу. Серед поселенців провідну роль грали представники родової знаті, що приплили сюди з численними домочадцями, рабами. Знову прибували іммігранти селилися у володіннях знатних першопоселенців, виявляючись під їхнім патронатом. Знать користувалася великим суспільним впливом у місцевому керуванні в якості жрецов (годі) і керівників судових збор (тінгів) і на загальнонародних зборах - альтінгу (уперше був скликаний близько 930). Розподіл Ісландії на годорди (округи), на чолі яких стояли годі, було закріплено 1-м ісландським законом (близько 930). В 2-й половині 10 століття. Ісландія була розділена на 4 адміністративні області ("чверті"). У 12 столітті почалося об'єднання годордів у руках найбільш могутніх представників родової знаті. Разом з тим характер заселення острова, ізольованість Ісландії від зовнішнього світу, особливості господарського життя обумовили тривале збереження родових традицій. Прийняте альтінгом у 1000 християнство довгий час не могло остаточно витіснити язичества. Аж до 13 століття політична влада не була цілком відділена від народу - у Ісландії не склалося класового суспільства і держави; основним соціальним шаром були рядові вільні люди - бонди (цей період історії Ісландії в ісландській літературі звичайно називають "періодом народовладдя"). Однак основа родового ладу - колективна власність - уже розклалася. Головним господарським і первинним суспільним осередком протягом середньовіччя був відособлений с/г. двір. У садибах заможних бондов поряд із членами їхніх родин жили раби (у перший період після заселення острова), слуги й інші залежні люди; у