КУРСОВА РОБОТА

з предмету „ Економіка , організація та

планування виробництва „

Аналiз ефективностi реорганiзованого швейного цеху по виготовленню жакету жiночого.

ЗМIСТ

Вступ

1. Техніко-економічні розрахунки 1.1. Виробництво продукції

Таблиця 1.1.1. Розрахунок обсягу виробництва швейних виробів

Таблиця 1.1.2. Розрахунок обсягу виробництва продукції по

вартості обробки

Таблиця 1.1.3. Розрахунок товарної продукції

1.2. Розрахунок показників по праці та кадрам

Таблиця 1.2.1. Розрахунок чисельності основних виробничих ро-бітників

Таблиця 1.2.2. Розрахунок обсягу робіт по обслуговуванню обладнання

Таблиця 1.2.3. Розрахунок чисельності підсобно-виробничих та допоміжних

робітників

Таблиця 1.2.4. Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів та

службовців

Таблиця 1.2.5. Розрахунок прямого фонду оплати праці основних вироб-

ничих робітників

Таблиця 1.2.6. Розрахунок тарифного фонду оплати праці підсоб-но-

виробничих та допоміжних робітників

Таблиця 1.2.7 Фонд оплати праці виробничих робітників

Таблиця 1.2.8 Фонд оплати праці керівників, спеціалістів та служ-бовців

1.2.1. Показники продуктивності праці

Таблиця 1.2.1.1. Показники по праці та кадрам

1.3. Технічний розвиток та організація виробництва

Таблиця 1.3.1. Вихідні данні для розрахунку ефективності заміни

обладнання

Таблиця 1.3.2. Розрахунок ефективності заміни обладнання

1.4. Собівартість, прибуток та рентабельність

Таблиця 1.4.1 Вихідні данні для розрахунку калькуляції

Таблиця 1.4.2. Розшифровка матеріальних витрат

Таблиця 1.4.3. Розрахунок основної заробітної плати на вироб

Таблиця 1.4.4. Калькуляція собівартості

Таблиця 1.4.5. Розрахунок прибутку та рентабельності

1.5 Техніко-економічні показники

Таблиця 1.5.1. Техніко-економічні показники

Висновок

Література

Додаток

ВСТУП

Ринок виробників швейної продукції характеризується зростаючою конкуренцією. Вже в 1997 році частка підприємств державної властності у швейної помисловості становила лише 1,2%. Разом з тим досить високі темпи роздержавлення швейної галузі на зниження темпів падіння виробництва істотно не вплинули.

Підприємства швейної галузі легкої промисловості України, як і раніше, є найпотужнішими виробниками швейних виробів нашої країни. Розділ найважливіших видів швейної продукції на підприємствах-виробниках залежить від їх потужностей.

Рівень оплати праці в швейній промисловості, але майже вдвоє нижчий рівня заробітної плати в промисловості України в цілому.

Охарактеризовуючи становище на ринку споживачів швейної продукції, можна сказати, що структура торгівельної мережі за останні роки зазнала істотних змін. Понад 78% підприємств торгівлі перебувають у колективній, частинній властності. Через організовану торгівельну мережу реалізовується лише 20% усіх швейних виробів вітчизняного виробництва. У роздрібній торгівельній мережі цей показник не перевищує 15%.

Отже, основні показники діяльності швейної промисловості України, на жаль не дають підстав очікувати швидкого зростання конкурентної спроможності продукції на вітчизняному ринку. Для виведення галузі з цього становища слід більшою мірою вживати конкретних заходів для підтримання вітчизняної промисловості за рахунок зниження тиску податкового пресу, зниження відсоткових ставок за кредити, а також використовуючи інші загально економічні та фінансові заходи оздоровлення.

1. ТЕХНІКО - ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ .

Техніко-економічне планування є продовженням галузевого та народногосподарчого планування, та першим етапом внутрішньовиробничого планування. Воно визначає, спрямовує та організовує виробничо-господарчу діяльність підприємства та окремих його підрозділів на різні, відносно довгі, періоди часу. Задача техніко-економічного планування полягає в тому, щоб визначити основні напрямки розвитку виробництва, встановити обсяг виробництва та інші показники праці підприємства та його окремих підрозділів, розрахувати потребу у трудових, матеріальних та фінансових ресурсах, необхідних для виконання планового завдання, підвести підсумки та визначити результати виробничо-господарчої діяльності підприємства та окремих підрозділів (цехи, відділи, бригади).

В залежності від планового періоду часу техніко-економічне планування поділяється на перспективне та поточне.

Перспективне планування містить розробку тривалих (10-15 років) та п'ятирічних планів підприємства.

Поточне планування заключається у розробці річних планів економічного та соціального розвитку підприємства.

Річний план економічного та соціального розвитку підприємства - це програма та розрахункове обґрунтування діяльності його колективу у плановому році, розпрацьовані на підставі перспективного плану розвитку підприємства з урахуванням максимального використання його виробничих ресурсів та пов'язані з державним народогосподарчим планом .

Річний план підприємства оформлюється у вигляді системи розрахунків, відображаючої взаємозв'язок усіх планових показників з передовою технікою, економікою підприємства. Показники річного плану розвитку підприємства є одним з головних джерел оперативно--виробничого планування.

Підприємства розробляють план за наступними розділами :

1. Виробництво продукції та послуг.

2. Науково-технічний розвиток, удосконалення виробництва та керування.

3. Капітальне будівництво.

4. Матеріально-технічне забезпечення.

5. Праця та кадри.

6. Собівартість, прибуток та рентабельність виробництва.

7. Соціальний розвиток колективу.

8. Охорона оточуючого середовища та раціональне використання природних ресурсів.

9. Фінансовий план.

Підприємства самостійно визначають обсяг надходження товарів по укладеним угодам на поставку виробів, встановлюють оптову і роздрібну ціни, самостійно користуються валютними коштами.

Відповідні показники узгодженого плану економічного та соціального розвитку підприємство оголошує місцевим плановим органам, торгівельним, транспортним та іншим організаціям, які знаходяться з ним у узгоджених відношеннях.

Розпрацьовані річні плани затверджують на загальних зборах трудового колективу та показники цього плану доводяться до конкретних виконавців: колективів цехів, відділів, бригад, до кожного робочого місця.

Плани трудових колективів входять до системи загальнодержавного планування, тому вони (трудові колективи) несуть відповідальність за обґрунтовану розробку та обумовлена виконання планових завдань.

Річний план економічного і соціального розвитку розраховується у вигляді системи техніко-економічних показників. Усі показники поділяються на натуральні, вартісні, кількісні та якісні.

Натуральні показники характеризують випуск продукції, витрату матеріалів, палива, енергії. Вони необхідні для матеріально-речового вираження та обґрунтування плану.

Вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, розмірів витрат та доходів. Вартісні показники розраховуються на підставі натуральних, відображаючи у загальному вигляді витрати та результати праці.

До кількісних показників відносять такі, які визначають обсяг продукції виробництва, суму прибутку, кількість працюючих та інші показники.

Якісні показники характеризують якість та ефективність праці. До них відносяться . продуктивність праці, собівартість, рентабельність, фондовіддача, прибуток.

1.1. ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

План виробництва продукції є