Вищим судом загальної юрисдикції є Верховний Суд, до складу якого вхо-дять не менше 22 членів (радників юстиції). Усіх членів Верховного Суду, так само як і всіх інших загальних судів, призначає уряд. До системи загаль-них судів також включені апеляційні і окружні суди. Існує також розвинута система адміністративної юстиції на чолі з Верховним адміністративним су-дом. Особливе місце в державному механізмі належить канцлеру юстиції. Ос-танній не входить до складу уряду, хоча пов'язаний з ним організаційно. Канцлер порушує кримінальні справи за обвинуваченням у вчиненні поса-дових злочинів членів Верховного Суду і Верховного адміністративного су-ду, здійснює контроль за виконанням законодавства про свободу засобів ма-сової інформації, а також реалізує деякі наглядові функції, зокрема стосов-но адвокатури.

За формою державного устрою Швеція є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на округи (лени) і муніципалітети. На обох цих рівнях адміністративно-територіального поділу існують пред-ставницькі органи самоврядування — ради. Ради обирає населення відпо-відних одиниць строком на три роки. При цьому на відповідних виборах ак-тивним і пасивним виборчим правом наділені іноземці, якщо вони постійно мешкають у Швеції. Кожна рада із власного складу обирає комітет, який є виконавчим органом. На рівні округів функціонують також представники центральної влади (губернатори), яких призначає уряд. Ці представники наділені певними контрольними повноваженнями щодо представницьких органів місцевого самоврядування.[7]

Стокгольм

Перші поселення людей на території сучасного міста були виявлені на острові Стадсхольмен - одному з 14 островів, на яких зараз розташовується місто. Перше згадування Стокгольма відноситься до 1252 року, а вже з XIII віку місто було постійною резиденцією шведських королів. Остаточно Стокгольм став столицею шведської держави після розірвання в 1523 році Кальмарской унії (що об’єднала Норвегію, Данію, Швецію і Фінляндію). Раніше релігійним і політичним центром Швеції було місто Упсала (Стара Упсала), що згоріло в 1245 році. Стокгольм розташований у вузькій протоці на берегах озера Меларен, що і з'єднує озеро з Балтійським морем. Варто відзначити, що положення стратегічно дуже вигідне - місто швидко розвивалося і зростало завдяки інтенсивній торгівлі з багатьма європейськими країнами.

Гамла Стан - це дійшовший до наших часів Стокгольм XVII віку. Саме до цього періоду відноситься більшість будівель Старого міста. Він цілком розташований на острові, куди не добралися ні автомобілі, ні сучасні будівлі. Основна визначна пам'ятка Старого Міста - Королівський палац, побудований у 1754 році і що є грандіозним утвором епохи бароко. Багато цікавого можуть розповісти жителі міста про примар, що живуть у його будинках. Сама стара примара Стокгольма - чорний чернець Гидеон. У 800 році корабель ченця потрапив у шторм і розбився. На місці катастрофи ченці-францисканці через 400 років побудували монастир. Тепер у ньому розміщується Комерційна колегія, по якій і розгулює вночі знаменита примара ченця, лякаючи службовців зникненням документів і тупотом. Цікаво, що подібні історії можна почути про багато церкв і палаців Стокгольма.

Варто згадати про одну подію в Стокгольмі, що збагатила мову всіх народів миру дуже цікавим терміном. Мова йде про "стокгольмський синдром". Виник цей термін у результаті терористичного акту у шведській столиці на початку 70-х років XX віку. Два терористи утримували в захопленому ними банку заручників протягом тижня. Не те щоб злочинці заручників на руках носили, але деякі потурання їм усе-таки дозволяли. У результаті заручники встали на захист терористів і навіть чинили опір спробам поліції звільнити їх.

Макроекономіка Швеції

Темпи приросту ВНП в індустріально розвинених країнах знизилися під впливом азіатської кризи в середньому на 1%. На частку ринків кризових країн приходиться не більш 3% шведського експорту і прямий вплив на шведську економіку від утрати цих ринків незначний. Основна проблема для шведських компаній – стрімке зростання експорту дешевої (після знецінення національних валют) продукції з кризових азіатських країн і, відповідно, загострення конкуренції на світових ринках. Новим моментом у розвитку економіки Швеції стало зростаюче значення внутрішнього споживання. У 1993-97 р. темпи щорічного приросту внутрішнього попиту зростали від 3,2% до 2%. У 1998 році збереглася така динаміка.

Економічна криза 1991-93 років призвела до вимивання з виробництва застарілих технологій і устаткування, до прискореного відновлення основних виробничих фондів у шведській промисловості (більш 40% росту інвестицій). У післякризовий період зростання виробництва було досягнуте у значній мірі за рахунок росту продуктивності праці – одна з причин щодо скромних успіхів уряду в боротьбі з безробіттям, незважаючи на те, що в окремі післякризові роки ріст ВНП досягав 3,9%. Промислове виробництво на оновленій технічній основі є додатковим чинником стійкості економіки Швеції, її здатності до адаптації для роботи на світових ринках в умовах зростаючої конкуренції. У цьому ж напрямку працює і політика інтенсивного вкладення коштів у НДДКР (3,3% від ВНП).

На думку експертів, Швеція ввійшла в смугу «середньо кон'юнктурного розвитку» за американським типом, при якому виключаються різкі коливання в темпах росту економіки. У найближчі три-чотири років приріст ВНП Швеції буде знаходитися в межах 2-3%. Для умов високорозвиненої економіки це гарні показники росту.

20 вересня 1998 р. відбулися вибори в риксдаг. Найбільше число голосів виборців, і право сформувати уряд одержала Соціал-демократична робоча партія Швеції (СДРПШ) – 36,6% голосів (131 мандат); опозиційна Помірна коаліційна партія (ПКП) набрала 22,6% (81 мандат); Ліва партія (ЛП) – 12% (43 мандата); Народна партії-ліберали (НП)