Серед кредитних фірм домінуюче положення по обсягах кредитування займають іпотечні інститути. Більшість з них структурно входять у який-небудь фінансовий концерн, материнською компанією якого є банк. Найбільшим іпотечним інститутом Швеції й одним з основних емітентів облігацій недержавних фінансових інститутів є Державний іпотечний банк – 400 тис. клієнтів.

540 фінансових інститутів (біржі, брокерські, клірингові, фондові, інвестиційні компанії, їхні закордонні філії) діють на ринку цінних паперів. Найбільші з них – брокерсько-клірингова корпорація «ОМ Группен», Стокгольмська фондова біржа, що належить йому, «Банкжиро», Управління реєстрації цінних паперів, «Постжиро». Ринок цінних паперів – найбільш підвладна коливанням і інтернаціоналізації частина фінансової системи Швеції. Багато хто з інститутів даного сегмента фінансового ринку є складовою частиною великих концернів, до складу яких входять банки або страхові компанії.

В даний час у Швеції діє близько 90 інвестиційних компаній і 395 інвестиційних фондів, що знаходяться в управлінні 65 фондових і 8 інвестиційних компаній.

Одним з основних інструментів платіжної системи Швеції є система поштових жирорахунків. Щорічно через неї здійснюється близько 400 млн. фінансових операцій, або 1,1 млн. операцій – щодня. Щорічний обсяг платежів складає 5 трлн. крон. Клієнтами «Постжиро АБ» є близько 700 тис. приватних осіб і фактично усі шведські компанії й установи. Практично усі шведські компанії й організації є також клієнтами «Банкжиро АБ». Щорічний обсяг фінансових операцій, здійснюваних через систему банківських жирорахунків, складає 2,6 трлн. крон (щодня – 1,2 млн. операцій обсягом у 10,5 млрд. крон). Одним з головних акторів на ринку цінних паперів, у задачу якого входить ведення регістра власників акцій вхідних у його систему компаній і організацій, є АТ «Управління реєстрації цінних паперів». Інша важлива сфера діяльності АТ – взаємний залік платежів по цінних паперах. У його систему входять близько 60 найбільших фінансових інститутів країни (усі шведські банки, філії іноземних банків і фондових компаній). У лютому 1998 р. активи фінансових інститутів Швеції складали близько 4 трлн. крон, при цьому 58% активів приходилося на банки, 31% – іпотечні інститути, 3% – фінансові компанії, 2% – інвестиційні компанії, 6% – на інші фінансові інститути. 2,1 трлн. крон знаходилося в позиці, наданій небанківському сектору, 41% позикових засобів приходилося на банки, 48% – іпотечні, 11% – на інші фінансові інститути. Сукупний депозит небанківського сектора складав 900 млрд. крон, 95% внесків приходилося на банки, 1% – іпотечні інститути, 4% – інші фінансові інститути. 66% цінних паперів було емітовано іпотечними інститутами, 20% – банками.

Структура Мінфіну. У міністерстві фінансів Швеції працює 330 службовців. У керівництво Мінфіну входить міністр із питань оподатковування. Обидва міністри мають по одному заступнику. Структурно міністерство підрозділяється на 7 функціональних департаментів і один секретаріат.
Керівництво Політичного департаменту здійснюється безпосередньо міністром фінансів і міністром з питань оподатковування. Відповідає за питання довгострокового планування економічної і фінансової політики. Особливістю департаменту є те, що всі його співробітники (близько 20 чол.) призначаються по політичному принципу (приналежності до правлячої партії/коаліції). Самий великий підрозділ міністерства – Податковий департамент (близько 60 службовців). У департаменті працюють 8 відділів: оподатковування підприємств, ПДВ, оподатковування капіталу, міжнародний, оподатковування фізичних осіб, акцизний, митний.

Особливе місце в структурі міністерства фінансів займає Правовий секретаріат. Він відповідає за розробку законопроектів, що відносяться до функціональних сфер діяльності бюджетного, економічного, міжнародного департаментів, департаменту управління і є їх та адміністративного департаменту юридичним консультантом.

Експортна орієнтація економіки Швеції

Головною рисою економічної політики керівництва є активне проведення заходів для пріоритетного розвитку виробництва в експортних галузях. Це здійснюється шляхом розширення спектра промислових постачальників і контактів регіону, зближення і Західної (ЗШ), і Південної Швеції(ПдШ) з регіонами інших країн Євросоюзу. Регіон ПдЗШ складає основу економіки і торгівлі Швеції. На нього приходиться більше половини (270 тис.) усіх промислових підприємств, близько 40% (300 тис. чол.) від усіх зайнятих у промисловості країни. У ПдЗШ знаходиться більш 60% (1100) усіх швидко розвиваючихся компаній Швеції (тобто тих, котрі подвоїли свій оборот за останні чотири роки), з них більшість – у ПдШ. На території регіону виробляється біля половини національної продукції машинобудування (автомобілебудування – 70% від усієї продукції країни), більш 60% виробництва текстильної і фармацевтичної галузей і більш 70% продовольства. ЗШ дає велику частину продукції нафтохімічної промисловості. Тут – один з найбільших у Європі центрів космічних технологій, сучасної електроніки і компьютерно-обчислюваної техніки, що “придушує” частину пакувальної, будівельної і меблевої промисловості країни. У загальному обороті шведських компаній ЗШ належить 23% (близько 600 млрд. крон у 1997 р.), і тільки одному об'єднаному південно-шведському льону (області) Сконе ще 13% (350 млрд. крон). Рівень інфляції в регіоні складає більш 2% (що збігається з рівнем по країні). Відкрите безробіття досягає в середньому 8% (що вище, ніж у середньому по Швеції – 7,4%). Найвищий рівень – у льоні Сконе (9%), найнижчий - у Блекинге і Йенчепинге (6%).

Інвестиційний клімат у ПдЗШ у цілому сприятливий. Намітився деякий ріст капіталовкладень в галузі машинобудування і харчової промисловості. Великою активністю третій рік підряд відрізняється ринок нерухомості (переважають покупці з Норвегії і США). Частка закордонних компаній в економіці ПдЗШ помітно зросла, особливо в льонах Сконе і Вестра Йоталанд. Ці компанії (в основному датські, німецькі, американські, англійські і голландські) забезпечують сьогодні біля чверті