Нарахування амортизації на підприємстві
Основні засоби
Порядок оцінки основних засобів, нарахування їх амортизації, списання з балансу та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається МСБО 16 «Основні засоби». Він був виданий в 1982 р. та двічі переглядався потім. Перший перегляд було здійснено в 1993 р. Він був пов'язаний переважно з введенням правил амортизації основних засобів до нього. В результаті положення МСБО 4 «Облік амортизації » вже не поширюються на основні засоби.
У 1998 р. деякі положення МСБО 16 були переглянуті у зв'язку з виходом МСБО 36 «Зниження корисності активів» та МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи». Ці зміни набули чинності з 1 липня 1999 р.
ВИЗНАННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Згідно з МСБО 16 основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для адміністративних цілей, та які, як очікується, використовуватимуться протягом більш ніж одного року (або операційного циклу).
МСБО 16 поширюється на всі-види активів, які відповідають цьому визначенню, крім лісів та подібних відтворюваних природних ресурсів.
Основні засоби визнаються, тобто відображуються в баланс підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому; економічні вигоди, пов'язані з використанням цього активу;*
його оцінка може бути достовірно визначена.
Упевненість в тому, що об'єкт основних засобів відповідає першому критерію, пов'язана з наявністю підтвердження, що всі ризики та винагороди, пов'язані з його використанням, вже перейшли до підприємства.
Слід мати на увазі, що в деяких випадках основні засоби безпосередньо не збільшують економічні вигоди, але можуть бути потрібні для забезпечення отримання майбутніх економічних вигод від Інших активів. Прикладом є основні засоби, придбані для охорони навколишнього середовища або з метою безпеки.
Другий критерій в більшості випадків зумовлюється наявністю інформації про витрати на придбання або виробництво об'єкта.
Важливим питанням визнання основних засобів є визначення складу об'єкта їх.
Передуєш слід поділити активи на такі, що підлягають амортизації, та активи, по яких амортизація не нараховується Наприклад, якщо земля та будівля придбані разом, їх потрібно виділяти в окремі об'єкти основних засобів, оскільки земля не підлягає амортизації.
Доцільно також окремо вести облік окремих компонентів основних засобів, які мають різні строки корисної експлуатації або різними способами забезпечують вигоди для підприємства. Наприклад, літак та його двигуни часто розглядають як окремі об'єкти основних засобів.
При цьому доцільно об'єднувати в один об'єкт групу однорідним основних засобів, які надійшли одночасно та мають однаковий строк корисно експлуатації. Прикладом таких об'єктів є Інвентар та оргтехніка.
Крім того, в разі, коли запасні частини та допоміжне обладнана можуть бути використані лише разом з об'єктом основних засобів, вони таю» розглядаються як основні засоби, тобто включаються до складу відповідного об'єкта.
АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
В процесі експлуатації основні засоби фізичної морально зношуються.
Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних засобів.
Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання.
Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта. Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:*
очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або
продуктивності;*
фізичного та морального зносу, що передбачається;*
правових та інших обмежень.
Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період Його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Пояснення деяких термінів, що використовуються при застосуванні методів амортизації основних засобів:
Вартість, що амортизується - первісна вартість об'єкта основних
засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість — вартість об'єкта основних засобів при ліквідації.
Залишкова вартість - первісна вартість за вирахуванням суми зносу.
Знос — сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).
Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів:
1. Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів
ПРИКЛАД. Первісна вартість об'єкта основних засобів - 50 000 грн., ліквідаційна вартість - 2000 грн. Термін використання об'єкта основних засобів - 8 років.
Річна сума амортизації визначається за (ФОРМУЛОЮ):
АВ = Пв - Лв / Т
Норма амортизації:
На=100% /Т
де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;
Пв- початкова вартість;
Лв - ліквідаційна вартість;
Т- термін корисного використання об'єкта;
На - норма амортизаційних відрахувань.
Згідно умови прикладу отримуємо наступні дані:
АВ=50000-2000 / 8 =6000 грн.
На=100%/ 8=12,5%
Розподіл амортизаційних нарахувань
Рік
Норма амортизації;
%
Залишкова вартість на поч. періоду, грн.
Сума нарахованої амортизації, грн.
1
2
3
4
1-й
12,5
5000
6000
2-й
12,5
44000
6000
3-й
12,5
38000
6000
4-й
12,5
32000
6000
5-й
12,5
26000
6000
6-й
12,5
20000
6000
7-й
12,5
14000
6000
8-й
12,5
8000
6000
?
X
2000
48000
2. Метод зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Річна сума амортизації визначається за формулою:
В = Зв* На
Залишкова вартість об'єкта:
Зв = Пв-?3
Норма амортизації визначається:
Зв - залишкова вартість;
Ј3 -