- країни, постраждалі від мита і квот, певно вживуть відповідні дії, викликаючи нове підвищення митних бар'єрів, що в кінці кінців задушить торгівлю до такого ступеню, що всім країнам стане гірше.

- в довгостроковому плані перевищення експорту над імпортом в якості стимулювання внутрішньої зайнятості приречено на невдачу. Слід пам'ятати: через імпорт держави заробляють валюту, яку вони витрачають на товар місцевого експорту. В довгостроковому плані, для того щоб експортувати, країна повинна імпортувати. Отже, довгострокова мета полягає не в тому, щоб збільшити внутрішню зайнятість, а в тому, щоб в кращому випадку, передислокувати робочих з експортних галузей в захищені галузі, що орієнтуються на внутрішній ринок. Це переміщення призводить до менш ефективного розміщення ресурсів. Мита перекривають шлях ресурсам в ті галузі, в яких виробництво настільки ефективне, що забезпечує порівняльні переваги. Немає жодних сумнівів, що при виборі антициклічних заходів розумна своєчасна грошова і податкова політика набагато ефективніші, ніж маніпулювання митом і квотами.

Отже, стверджувати, що мито збільшує чистий експорт і тому створює нові робочі місця - значить штовхати на неправдивий шлях.

Диверсифікація заради стабільності. Відомий і інший аргумент для виправдання мита: необхідність диверсифікації заради стабільності. Основним моментом тут є те, що доходи високоспеціалізованих економік, наприклад, нафтової економіки Кувейту чи від виробництва цукру, на що орієнтується народне господарство Куби, сильно залежать від міжнародних ринків. Війни, циклічні коливання, негативні зміни в структурі промисловості викликають крупномасштабні і подекуди болісні процеси перебудови таких економічних систем. Звідси немовби слідує, що захист митом і квотами необхідний в цих країнах для диверсифікації і, як наслідок, зменшення залежності від кон'юнктури на світових ринках одного чи двох видів продукції. Це допоможе відгородити внутрішню економіку від впливу міжнародних політичних подій, спаду виробництва за рубежем, від випадкових коливань попиту, таким чином забезпечивши більшу внутрішню стабільність.

У сказаному вище є частка істини. Але існують також серйозні обмеження і недостатки. По-перше, цей аргумент має слабке відношення до розвинених країн. По-друге, економічні витрати диверсифікації можуть бути значними; наприклад в монокультурних економіках обробна промисловість може виявитися вкрай неефективною.

Захист молодих галузей. Часто вважають, що захисні мита необхідні для того, щоб дати можливість затвердитися новим галузям вітчизняної промисловості. Тимчасовий захист молодих національних фірм від жорсткої конкуренції більш зрілих і тому на даний момент більш ефективних іноземних фірм дозволяє новонародженим галузям окріпнути і стати ефективними виробниками. Цей аргумент на користь протекціонізму базується на сумнівному запереченні проти вільної торгівлі. Заперечення полягає в тому, що при наявності зрілої іноземної конкуренції в жодної галузі не буде можливості для здійснення довгострокових заходів, спрямованих на розширення виробництва і підвищення ефективності. Захист молодих галузей з допомогою мита скоректує існуюче неправильне розміщення світових ресурсів, а також відмінності в рівнях економічного розвитку вітчизняної та іноземної промисловості.

Хоча така позиція логічно вірна, необхідно зробити наступні застереження. По-перше подібні аргументи не мають відношення до індустріально-розвинених країн. По-друге, в слабо розвинених країнах дуже складно визначити, яка з галузей є тим новонародженим, що здатний досягнути економічної зрілості і тому заслуговує захисту. По-третє, на відміну від старих солдатів, захисні мита можуть не щезнути, а скоріше схильні до зберігання, навіть коли промислова зрілість буде досягнута. Нарешті, більшість економістів вважають, що якщо новонародженим галузям потрібна допомога, то для цього існують більш прийнятні засоби, ніж мито. Прямі субсидії, наприклад, володіють тією перевагою, що вони більш відкрито показують, якій галузі надають допомогу і в який мірі.

Захист від демпінгу. Вважається, що тарифи необхідні також для захисту фірм, від іноземних виробників, що збувають надлишкову продукцію по демпінговим цінам нижче її собівартості. Існує дві причини, чому іноземні фірми можуть бути зацікавлені у продажі свого товару за цінами нижче собівартості. По-перше, ці фірми можуть використовувати демпінг для подавлення місцевих конкурентів, захоплення монопольного становища і наступного підвищення цін. По-друге, демпінг може бути складною формою цінової дискримінації - призначення різних цін різним клієнтам. З метою максималізації своїх прибутків іноземний продавець може прийняти рішення про реалізацію своєї продукції по високим цінам на монополізованому внутрішньому ринку, і скиді надлишкової продукції по низьким цінам в інші країни. Надлишкові обсяги виробництва можуть бути необхідні для зниження витрат на одиницю продукції при крупномасштабному виробництві. В зв'язку з тим, що демпінг викликає обгрунтовану стурбованість, у відповідності з законодавством ряду країн він заборонений. В тих випадках, коли демпінг має місце і завдає шкоди місцевим виробникам, уряд запроваджує "антидемпінгові мита" на відповідні товари. Однак в порівнянні з загальним обсягом імпортованих товарів зареєстровано випадки застосування демпінгу трохи. Тому демпінг не може бути виправданням для існування широко розповсюджених, постійно діючих мит. Крім того, звинувачення у використанні демпінгу повинні ретельно перевірятися для визначення їхньої змістовності. Іноземні підприємці часто стверджують, що безпідставні звинувачення у демпінгу і антидемпінгові мита використовуються як засіб обмеження законної торгівлі. В дійсності деякі іноземні фірми часом виробляють певні товари із більш низькими витратами, ніж їхні конкуренти в країні-імпортері. Отже, те, що на перший погляд може бути розглянуте як демпінг, насправді є результатом дії принципу порівняльних переваг. Зловживання антидемпінговим законодавством може збільшити ціну імпорту, а конкуренція на ринку обмежиться. Послаблення конкуренції дозволяє фірмам піднімати ціни за рахунок споживача. Але навіть тоді, коли демпінг має місце, споживачі виграють від