Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних "правил гри" в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

Співробітництво з країнами, які не є членами ОЕСР

ОЕСР постійно розширює географічне поле своєї діяльності, встановлюючи прямі контакти з країнами, які не є членами цієї організації. Ці контакти направлені на сприяння економічній інтеграції шляхом надання у розпорядження цих країн досвіду, набутого в ОЕСР, а також врахування знань та точок зору цих країн.

Після розпаду радянського блоку у 1989 році, ОЕСР започаткувала програму допомоги країнам Центральної та Східної Європи. Приблизно в цей же час була започаткована структурована програма контактів з неєвропейськими країнами, економіка яких почала динамічно розвиватися. В Азії це - Гонконг, Китай, Малайзія, Сінгапур, Таїланд. В Латинській Америці - Аргентина, Бразилія, Чилі.

У 1998 році в рамках ОЕСР був створений Центр по співробітництву з країнами не членами цієї організації. Центр здійснює 2 типи програм. Один з них присвячений конкретним темам, наприклад, обміни, інвестиції, податки, охорона навколишнього середовища і об’єднує країни-члени та не члени ОЕСР. Інший має відношення тільки до однієї з країн, яка не є членом ОЕСР, чи до специфічного регіону. Найбільш важливими на сьогодні в Центрі є програми з Росією, Китаєм та країнами Балтійського регіону.

ОЕСР має свою сторінку в Інтернеті: .

Структурні підрозділи ОЕСР

Крім Ради та Генерального секретаріату, ОЕСР має:

- Виконавчу дирекцію;

- Дирекцію по зв’язках з громадськістю;

- Дирекцію з питань фінансів, податків та підприємств;

- Дирекцію з питань харчування, сільського господарства та рибальства;

- Дирекцію з питань співробітництва для розвитку;

- Дирекцію з питань обмінів;

- Дирекцію з питань захисту навколишнього середовища;

- Дирекцію з питань статистики;

- Дирекцію з питань освіти, зайнятості, праці та соціальних справ;

- Дирекцію з питань науки, технології та промисловості;

- Департамент з економічних справ;

- Службу з питань державного управління;

- Службу з питань розвитку територій.

Організаційно до ОЕСР входять також напів автономні структури:

- Міжнародне енергетичне агентство;

- Агентство ОЕСР з ядерної енергетики;

- Європейська конференція міністрів транспорту;

- Центр розвитку;

- Центр з питань досліджень та інновацій в галузі освіти;

- Клуб Саеля.

5.2. Світова організація торгівлі (СОТ)

СОТ – це міжнародна організація, метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями СОТ є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень.

СОТ має статус спеціальної організації ООН і являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. СОТ формує міжнародні правила, яких країни-члени повинні дотримуватися при здійсненні торговельних відносин, а також забезпечує умови для проведення багатосторонніх переговорів, направлених на глобальну лібералізацію торгівлі.

СОТ була створена 15 квітня 1994 року, коли у місті Маракеші (Марокко) було підписано відповідну багатосторонню Угоду. СОТ стала правонаступницею ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі) - організації, яка проіснувала з 1947 по 1994 рік і нараховувала 128 членів. В рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. В ході останніх переговорів, відомих під назвою "Уругвайський раунд", були досягнуті найважливіші домовленості (28 угод), які сьогодні служать головною складовою правової бази СОТ.

Основні з них:

Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами;

Генеральна Угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами;

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);

Угода про вирішення спорів;

Угода про сільське господарство;

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

Угода про технічні бар’єри в торгівлі;

Угода про правила походження;

Угода про процедури імпортного ліцензування;

Угода про передвідвантажувальну інспекцію;

Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи;

Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

Угода про захисні заходи.

На даний момент членами СОТ є 141 країна світу, ще близько 30, у тому числі Україна, ведуть переговори щодо вступу до СОТ.

Членство у СОТ передбачає обов’язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох з обмеженим колом учасників.

Положення системи угод СОТ спрямовані на досягнення головних цілей СОТ:

рівноправність в торгівлі для всіх держав (із застосуванням норм про режим найбільшого сприяння, національний режим, заборону будь-яких форм дискримінації);

лібералізація зовнішньої торгівлі;

послідовне проведення справедливої торговельної політики;

забезпечення прозорості торговельних процедур.

СОТ виконує наступні основні функції:

сприяє реалізації угод Уругвайського раунду та інших угод, укладених в рамках СОТ;

служить міжнародним форумом для обговорення спірних питань та тлумачення угод Уругвайського раунду;

служить арбітром у випадку виникнення спірних питань між країнами-членами;

здійснює моніторинг та аналіз інформації щодо торговельних режимів країн-членів;

здійснює співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які займаються питаннями розвитку глобальної економіки;

надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою.

Країни-члениСОТ сплачують індивідуальні внески, які розраховуються на основі часток цих країн у загальному обсязі світової