Переваги децентралізованих перевезень товарів полягають в тому, що підвищується своєчасність і надійність необхідних перевезень, недоліки – у зниженні використання рухомого складу в зв'язку з тим, що організацією перевізного процесу займаються вантажоодержувачі, а не автотранспортне підприємство, збільшується число вантажників і експедиторів, збільшується непродуктивні витрати, підвищується собівартість перевезень і ін.

Централізовані перевезення вантажу почалися в 1951 році з ініціативи Главмосавтотранса. Організація централізованих перевезень будівельних вантажів у Москві дозволила підвищити рівень механізації вантажно-розвантажувальних робіт, збільшити продуктивність рухомого складу, знизити собівартість транспортування, прискорити доставку вантажів споживачам. В даний час тільки в будівельних організаціях централізовано перевозиться близько 60 % вантажів. Широке поширення одержали централізовані перевезення цегли, бетону, розчину, залізобетонних виробів, кисню, нафтопродуктів, чорних металів, а також завезення вантажів на залізничні станції і вивіз зі станцій.

Основними ознаками централізованих перевезень товарів є:

виконання перевезень вантажів з повним транспортно-експедиційним обслуговуванням;

виконання постачальником, як правило, всього обсягу перевезень по закріпленій клієнтурі;

укладання договору на перевезення вантажу по відправницькому принципу;

строгий розподіл обов'язків між клієнтурою й автотранспортним підприємством;

здійснення всіх розрахунків за перевезення зі стороною, що уклала договір.

При централізованих перевезеннях товарів обов'язки сторін розподіляються: навантаження вантажів на заводах, складах і базах здійснюється постачальником, транспортування вантажів і їхнє експедирування – транспортним підприємством, вивантаження вантажів – вантажоодержувачем.

Переваги централізованих перевезень товарів: поліпшується використання рухливого складу автомобільного транспорту за рахунок скорочення простоїв у пунктах навантаження і вивантаження вантажів, збільшення тривалості роботи, збільшення коефіцієнта використання пробігу і вантажопідйомності; поліпшується експедирування вантажів і спрощується документація на відпустку й одержання вантажів і оплату за перевезення; розрахунки з автотранспортним підприємством робить постачальник товарів, якому дозволяється включати вартість транспортування, навантаження й експедирування в рахунки за продукцію, що відпускається; скорочується число обслуговуючого персоналу, необхідного для організації перевезень у результаті зменшення числа експедиторів, тому що експедирування вантажів здійснюють водії, за винятком перевезень особливо коштовних товарів; створюються умови для укрупнення відправлень вантажів і застосування автопоїздів, комплексної механізації вантажно-розвантажувальних робіт і спеціалізованого рухливого складу; з'являється можливість постійного поліпшення перевізного процесу. Автотранспортне підприємство, виступаючи в ролі організатора централізованих перевезень, впливає на постачальників і одержувачів вантажів у питаннях поліпшення стану рухливих шляхів, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, більш раціональному складуванні товарів, кращої підготовки вантажів до перевезення; збільшується продуктивність праці водіїв за рахунок роботи на тих самих маршрутах і перевезення тих самих товарів; скорочується тривалість процесу перевезення вантажів; знижується собівартість транспортування й ін.

До недоліків організації централізованих перевезень товарів варто віднести зниження надійності перевезень для деяких «невигідних» споживачів і необхідність, у деяких випадках, зміни порядку збутових організацій.

Для організації централізованих перевезень товарів необхідна підготовча робота, що полягає у вивченні розміру вантажопотоку, його структури, особливості перевезень вантажів, стану під'їзних колій, засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт, виборі найбільш раціонального типу рухомого складу, виявленні способів збільшення коефіцієнта використання пробігу, визначенні методів оперативного планування і управління перевезень і ін.

Інтермодальні перевезення.

В даний час вантажовласники пред'являють до перевізників вимоги по поліпшенню якості перевізного процесу: дотриманню швидкості перевезення на всьому маршруті проходження, терміну доставки товару до місця призначення у встановлений час, схоронності перевезеного товару і його корисних властивостей, інформацію про місце перебування товару на шляху транспортування, пред'явлення вантажовласнику супутніх послуг (експедирування, митні операції, фасовка, затарювання, пакетування й ін.).

Найбільш високою формою організації перевезень, що задовольняє цим вимогам, є інтремодальні перевезення. Вони дозволяють операторам перевезення інтегровано використовувати всі кращі переваги кожного виду транспорту і запропонувати споживачам продукцію високої якості і прийнятні ціни. В економічно розвитих країнах даний напрямок розвитку транспортних систем є пріоритетним, завдяки чому щорічний ріст таких перевезень складає 3-5%.

Інтермодальні перевезення – це змішані перевезення «від дверей до дверей», підготовлювані і виконувані під єдиним керівництвом одного центра. Її організатор на всіх етапах розробки і здійснення перевізного процесу цілеспрямовано погоджує дії всіх сторін, що беруть участь у ньому: вантажовласників, перевізників і перевізних комплексів - в інтересах прискорення перевезення товарів і зниження сукупних витрат на їх перевезення.

Основними ознаками інтермодальних перевезень (метод інтеграції перевізного процесу) є:

участь у перевезенні щонайменше двох видів транспорту;

наявність договору між «центром» і вантажовласником про перевізника вантажу «від дверей до дверей», у якому передбачається відповідальність «центру» за схоронність вантажу і терміни його перевезення, а також розмір тарифної плати за весь комплекс послуг, наданих «центром» вантажовласнику (наскрізний тариф).

Переваги:

більш раціональне використання наявних транспортних потужностей;

більш ощадлива витрата енергії;

підвищення надійності перевезень і ін.

Література

Шершеневич Г. Курс торгового права. - Спб., 1908. - Т. 1.

Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М., 1993.

Леви М., Вейтц Б. А.: Основы розничной торговли. – СПб.: Изд-во Питер, 1999. – 448 с.

Рамазнов И. А.: Мерчендайзинг в розничном торговом бизнесе. – М.: Изд-во Деловая литература, 2002. - 336 с.

К.И. Плужников Транспортное экспедирование – М.: Росконсульт, 1999

А.И. Воркут Грузовые автомобильные перевозки – К.: Высшая школа, 1986

В.Н. Дегтяренко, В.В. Зимин, А.И. Костенко Организация перевозок грузов. – М.: «Издательство Приор», 1997