розкриття акредитива; 8 — банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачаль-ника; 10 ¦— банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.
Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено.
Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гаран-тує оплату.
Покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців.
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважли-віший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське стано-вище підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки на-дійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партне-рів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фі-нансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зро-бити вибір, виходячи з власних інтересів.
Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передо-всім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого під-приємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальни-ками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізич-ними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спро-можними задовольнити той самий економічний інтерес.
Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізу-вати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.
Ми пропонуємо класифікацію і порядок розрахунку комплексу осно-вних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види таких показників.
Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному ви-падку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.
Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприєм-ства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оці-нити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на під-ставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.
Наведемо коротку характеристику основних показників, які ви-користовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської дія-льності підприємства.
А. Показники оцінки майнового стану
1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні.
Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які
перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника
свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
2.Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нор-мативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.
Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує
частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.
Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності
1. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Харак-теризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джере-лом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для під-приємств. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства ( II та III розділи активу балан-су). Другий — джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.
Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.
Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.
Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси).
Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації вироб-ничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх при-дбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час лі-квідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вар тості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (най-нижче) значення цього показника — 1. Однак ця оцінка також до-сить умовна.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).
Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і по-
казує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необ-
хідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього по-
казника — 0,2.
Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це
вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами.
Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована ниж-
ня межа цього показника — 50%
Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвід-
ношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми
запасів. Якщо