Проте функцію світових грошей виконують не всі національні валюти, а тільки гроші певних розвинених країн та колективні валюти.

Маса грошей в обігу — це сукупність грошей, які мають економічні суб’єкти в певний момент часу. Залежно від ступеня ліквідності грошову масу поділяють на грошові агрегати: М0, М1 ,М2 ,М3.

До агрегату М0 включають готівку, що перебуває поза банківською системою, тобто в касах підприємств та в населення.

Агрегат M1 відображає кошти агрегату М0 та кошти на рахунках до запитання.

Агрегат М2 містить гроші агрегату М1 та кошти на всіх видах строкових рахунків.

Агрегат М3 включає гроші агрегату М2та кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Для потреб аналізу та регулювання, крім грошових агрегатів, використовують показник грошової бази. Він включає всю готівку поза банківською системою і в касах банків та суму резервів банків на їх кореспондентських рахунках у національному банку.

1. Історія розвитку та сучасний стан теорії грошей

Вивчаючи тему, необхідно зрозуміти, що розвиток теорії грошей відбувався як процес формування наукових шкіл, течій та теорій.

Античний період. Перші спроби осмислити роль та суть грошей (Платон, Аристотель та ін.).

Класичний період. Це період, коли формуються металева, номіналістична і кількісна теорії грошей, визначаються функції грошей та їх роль в економіці. До цього періоду належать праці А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса та ін.

Період кінця XIX—початку XXст. Розвиток кількісної теорії Фішером; теорія “касових залишків” Кембриджської школи; розробка теорії “марженалізму” і спроба об’єднати її з теорією грошей (теорія граничної корисності Вальраса, Менгера і Джевонса).

Кейнсіанський період. Роботи Д. Кейнса.

Післявоєнний період. Виникнення монетаризму, теорії раціональ-них очікувань, неокейнсіанства.

Вивчення розвитку теорії грошей доцільно провадити шляхом оз-найомлення з її дискусійними питаннями.

1. Погляди на джерело вартості паперових грошей.

2. Чинники, що визначають цінність грошей.

3. Місце і роль грошей в економіці.

4. Доцільність здійснення грошово-кредитної політики.

Суть питання про джерело вартості паперових грошей полягає в тому, що за теорією “трудової вартості” вартість може вимірюватися лише таким товаром, що сам має вартість. І якщо паперові гроші не мають власної вартості, то як вони здійснюють функцію міри вартості?

При вивченні цього питання слід ознайомитись з положеннями металевої та номіналістичної теорій, теорії “представницької вартості паперових грошей", поглядами марженалістів та академіка А. Чухно.

Під чинниками, що визначають цінність грошей, розуміється їхня купівельна спроможність.

У XIX — на початку XX ст. у цьому питанні конкурували дві теорії:*

"кількісна", розроблена Д. Рікардо;*

"товарна", розроблена Туком.

Власну теорію з цього питання мав український вчений М. Туган-Барановський.

При вивченні ролі грошей в економіці необхідно ознайомитись з концепцією "нейтральності грошей", що існувала у класичній політекономії, та поглядами Д. Кейнса.

Наслідком робіт Д. Кейнса було те, що у практику управління економікою відповідними державними установами було запроваджено розробку та здійснення грошово-кредитної політики. Як наслідок у другій половині XX ст. в теорії грошей розгорнулася дискусія про доцільність здійснення грошово-кредитної політики. Дискусія точилася між послідовниками Д. Кейнса, представниками монетаризму та теорії раціональних очікувань. Тому потрібно ознайомитись з основними положеннями кейнсіанства, монетаризму та теорії раціональних очікувань.

При ознайомленні з монетаризмом необхідно визначити його зв'язок з кількісною теорією грошей. Монетаризм є сучасним її продовженням і розвитком. Він поділяє її положення про можливість ринкового саморегулювання і стверджує: гроші мають значення і впливають на номінальний обсяг національного доходу, зростання цін, зайнятість населення, ринкову кон'юнктуру. За монетаризмом центральні банки можуть контролювати кількість грошей в обігу, а грошово-кредитна політика має одну мету — стабільність зміни грошової маси.

2. Грошовий обіг і грошові потоки

Грошовий обіг — це безперервний рух грошей, які обслуговують процес економічного відтворення та зв'язки із зовнішнім світом за певний період часу.

Необхідно розглянути структуру грошового обігу. Залежно від форми грошей, які обслуговують грошовий обіг, він поділяється на готівковий і безготівковий. За економічним змістом грошовий обіг складається з таких секторів: грошово-розрахункового, грошово-кредитного та грошово-фінансового. Необхідно розкрити суть кожної із складових грошового обігу.

Треба усвідомити, які ринки та суб'єкти беруть участь у грошовому обігу, якими грошовими потоками вони пов'язані. Грошовий потік — це сукупність платежів, які обслуговують певні етапи суспільного відтворення.

Особливу увагу слід звернути на те, що грошовий обіг повинен бути збалансованим. Для цього необхідно, щоб були збалансовані вхідні і вихідні потоки кожного сектора грошового обігу. Серед грошових обігів виділяють потоки втрат і потоки ін'єкцій. До потоків втрат належать чисті податки, заощадження сімейних господарств, оплата імпорту. До потоків ін'єкцій — інвестиції, державні закупівлі та надходження за експортом. Збалансування потоків втрат і ін'єкцій відбувається через механізм грошового ринку шляхом трансформації заощаджень сімейних господарств у нові грошові потоки та шляхом припливу грошей зі світового ринку чи відпливу їх на світовий ринок залежно від попиту і пропозиції грошей.

Особливої уваги вимагають заходи, які необхідно проводити в умовах чистого імпорту та чистого експорту, тобто коли потоки імпорту та експорту незбалансовані. В умовах чистого імпорту (імпорт переважає над експортом) грошової маси недостатньо для реалізації створеного національного продукту. Поповнення грошової маси відбувається двома способами:

1) додатковою емісією;

2) залученням грошей зі світового ринку.

Кожен з цих способів має свої переваги та недоліки.

В умовах чистого експорту в обігу перебуває грошей більше, ніж необхідно для реалізації створеного національного продукту. Виникає загроза зростання цін. В цьому разі слід вилучити кошти з грошового ринку шляхом спрямування їх