Неборгові інструменти — це зобов’язання покупця грошей надати право участі в управлінні його діяльністю та в його доходах продавцеві грошей. До таких забов’язань належать акції.

Боргові інструменти — це зобов’язання покупця грошей повернути їх у визначений час і сплатити відсоток за користування ними.

До таких інструментів належать депозитні сертифікати, кредити, облігації та інші позичкові зобов’язання.

Інструменти грошового ринку в процесі руху капіталу самі можуть стати об’єктом купівлі-продажу.

Вивчаючи тему, необхідно звернути особливу увагу на поняття вартості грошей.

Під вартістю грошей як засобу обігу розуміють їх купівельну спроможність, яка визначається індексом цін. Під вартістю грошей як капіталу розуміють проценти, які необхідно сплатити за користування ними, і її показником є ставка відсотка. Треба усвідомити, які чинники впливають на вартість грошей. Важливо уяснити залежність відсоткової ставки від попиту і пропозиції на капітал. Слід відзначити, що зміна попиту впливає прямо пропорційно на зміну відсоткової ставки, а зміна пропозиції — обернено пропорційно.

Вартість грошей як засіб обертання і вартість грошей як засіб накопичення і капітал взаємозалежні, цей взаємозв’язок виражається в існуванні реальної і номінальної ставки відсотка.

Номінальна ставка відсотка — це фактично встановлена ставка.

Реальна ставка відсотка визначається перерахуванням із номінальної на основі рівня інфляції.

І. Фішер розробив модель “співвідношення реальної і номінальної ставки відсотка”

де R — реальна ставка відсотка;

i — номінальна процентна ставка;

АP темп інфляції (десятковий дріб).

Таким чином, на розмір номінальної ставки відсотка впливає рівень інфляції. Крім того, на розмір ставки відсотка по окремих операціях впливає фактор ризику. Чим вищий ризик, тим вища ставка відсотка.

Велике значення має співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Досягнення рівноваги попиту і пропозиції є одним із завдань грошово-кредитної політики. Рівень відсоткової ставки, за якого попит на гроші дорівнює їх пропозиції, називається рівноважною ставкою відсотка, або ставкою рівноваги. Існують різні моделі встановлення рівноваги на фінансовому ринку залежно від типу грошово-кредитної політики (гнучка, жорстка).

2.3. Грошові системи і грошово-кредитна політика

При вивченні цієї теми слід засвоїти, що грошова система є визначеною державою формою організації грошового обігу, ознайомитись з класифікацією грошових систем за різними ознаками, визначити різницю між системою металевого та системою паперово-кредитного обігу, між ринковою та неринковою, між закритою та відкритою системами. Вивчаючи тему, необхідно зрозуміти, що грошова система складається з кількох елементів, ознайомитись зі складом цих елементів та їх суттю. Також необхідно ознайомитись з історією становлення та проблемами грошової системи України.

Наступним за грошовою системою центральним поняттям теми є поняття грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика — це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Здійснює грошово-кредитну політику Центральний банк шляхом регулювання обсягу грошової маси та валютного курсу національної грошової одиниці.

Центральний банк — це організація, яка створюється державою для регулювання обсягу грошової маси і обмінного курсу національної валюти та наділяється відповідними правами, серед яких є право на емісію банкнот, монет та інших грошових знаків.

При вивченні цієї теми слід зрозуміти сутність та призначення таких інструментів грошово-кредитної політики:*

встановлення і зміна офіційної облікової ставки;*

встановлення норми обов’язкових резервів;*

операції на відкритому ринку;*

банківський нагляд;*

контроль за ринком капіталів шляхом встановлення порядку емісій акцій, облігацій;*

допуск до ринків;*

валютні інтервенції;*

встановлення норм продажу валюти та інші норми валютного регулювання;*

валютний коридор;*

регулювання готівкового і безготівкового обігу.

Вивчаючи тему, слід зрозуміти необхідність незалежності Центрального банку в перебігу здійснення грошово-кредитної політики та сутність проблеми узгодження фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

Важливим поняттям теми є поняття інфляції. Інфляція є наслідком порушень у сфері грошового обігу. Існують різні форми інфляції: інфляція попиту, інфляція пропозиції, повзуча інфляція, галопуюча інфляція тощо. Слід засвоїти, що інфляція впливає на економічні процеси і тому держава розробляє та провадить антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика включає дефляцій-ну політику та політику доходів. Дефляційна політика передбачає скорочення попиту засобами грошово-кредитної політики, а політика доходів передбачає контроль держави над заробітною платою і цінами.

Важливим інструментом стабілізації грошового обігу є грошові реформи. Існують різні види грошових реформ: формальні, деномінаційні, конфікаційні, зміна грошової системи тощо.

2.4. Система безготівкових розрахунків та регулювання готівкового грошового обігу

Питання, які вивчає ця тема, є об’єктом державного регулювання.

Насамперед слід засвоїти, що система безготівкових розрахунків — це складова грошової системи, яка є формою організації безготівкового обігу.

До складу системи безготівкових розрахунків входять такі елемен-ти: принципи безготівкових розрахунків; способи безготівкових розрахунків; форми безготівкових розрахунків; розрахункові документи.

Принципи — це основні нормативні положення, що регулюють здійснення безготівкових розрахунків. Основними принципами цієї системи є те, що кошти господарських суб’єктів підлягають обов’язковому збереженню на банківських рахунках і що грошові розрахунки й платежі здійснюються підприємствами через банківські установи.

Спосіб безготівкових розрахунків — це економічно і фінансово-обумовлений порядок здійснення грошових відносин між суб’єктами ринку. Виокремимо такі способи безготівкових розрахунків.

1. Розрахунок грошима з рахунка на рахунок.

2. Розрахунок борговими зобов’язаннями.

3. Залік взаємних вимог.

Способам безготівкових розрахунків відповідають різні форми безготівкових розрахунків. Форма безготівкових розрахунків — це конкретний порядок здійснення розрахунків, оформлення доку-ментів. Студентові необхідно визначити для себе порядок здійснення розрахунків за допомогою платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів, платіжних вимог, платіжних банківських карток, оцінити відмінність та переваги кожної форми безготівкових розрахунків.

Здійснення безготівкових розрахунків неможливе без відкриття рахунка в банку. Слід засвоїти, які види банківських рахунків існують і які документи необхідні для їх відкриття.

Важливою складовою грошової системи є регулювання готівкового обігу, яке має