Слід засвоїти, що регулювання готівкового грошового обігу державою містить такі складові: встановлення норм обігу готівки; поря-док здійснення касових операцій; порядок касового обслуговування підприємств банками; порядок організації емісійної діяльності НБУ; методологію прогнозування та обліку касових оборотів установами банків; порядок обслуговування банками операцій з використання готівки при поповненні та виконанні бюджету. Студентові необхідно визначити для себе зміст вищезазначених складових регулювання готівкового грошового обігу.

3. Кредит та кредитна система

3.1. Місце кредиту в ринковій економіці

Насамперед слід з’ясувати сутність кредиту та необхідність виникнення кредитних відносин.

Кредитні відносини виникають у зв’язку з перерозподілом вартості між економічними суб’єктами на засадах повернення. Сутність кредиту розкривається через принципи кредитування: платність, поверненість, строковість, цільове призначення позички, забезпеченість.

Необхідність виникнення кредиту пов’язана з наявністю вільних коштів у одних економічних суб’єктів та потребою в них інших суб’єктів.

Потрібно звернути увагу на умови кредиту, стадії та закономірності руху.

Немає однозначної відповіді стосовно функцій кредиту. Взагалі поняття “функція” означає дію, яку виконує кредит. Найчастіше зустрічаються такі функції кредиту: перерозподільча, контрольна, стимулююча, емісійна, капіталізації вільних грошових коштів.

Суть перерозподільчої функції полягає у перерозподілі вільних коштів між економічними суб’єктами шляхом передачі їх у тимчасове користування без зміни прав власності.

Суть контрольної функції полягає в тому, що у процесі дії кредитної угоди кредитор здійснює контроль за фінансовим станом позичальника, що, в свою чергу, є стимулюванням діяльності позичальника. Таким чином кредит здійснює і стимулюючу функцію. В літературі зустрічається й контрольно-стимулююча функція.

Емісійна функція кредиту полягає в тому, що завдяки кредитуванню комерційними банками створюються гроші через дію грошово-кредитного мультиплікатора.

Функція капіталізації вільних грошових коштів полягає в тому, що гроші завдяки кредиту перетворюються на вартість, яка дає дохід. Будь-яка маса грошей, що надається в позику, дає її власникові дохід.

Важливим є питання щодо форм, видів кредиту. В різних джерелах наводиться різна кількість його видів.

Розглядаючи види кредиту, необхідно засвоїти призначення державного, банківського, споживчого та комерційного кредитів.

Державним кредитом називається кредит, одним із учасників якого є держава. Його призначення полягає у вирішуванні загальнодержавних питань.

Комерційний кредит виникає, коли одне підприємство продає іншому товари з відстрочкою платежу за умови повернення боргу грошима. Завдяки комерційному кредиту прискорюється реалізація товарів.

Споживчий кредит — це кредит, який надається на споживчі потреби. Він спрямовується на задоволення потреб населення (побутових, нагальних та житлових). Споживчий кредит вирішує соціальні питання, а також впливає на розвиток економіки шляхом збільшення платоспроможного попиту.

Банківським кредитом є кредит, коли однією із сторін є банк. В нашій країні провідна роль належить саме такому кредитові.

Банківський кредит залежно від різних ознак, покладених в основу класифікації, поділяється на багато видів. Наприклад, за об’єктами кредитування кредит поділяється на основний капітал, оборотний капітал, капітал на споживчі потреби.

За терміном використання кредит поділяється на короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий.

Залежно від забезпечення кредит поділяється на забезпечений та незабезпечений (бланковий).

За строками повернення є кредити строкові, до запитання, відстрочені.

Залежно від ставки відсотка розрізняють кредити з фіксованою та плаваючою відсотковою ставками. За ступенем ризику кредити бувають стандартні та нестандартні, тобто з підвищеним ризиком.

При вивченні цієї теми необхідно зупинитись на питанні про природу позичкового відсотка. В основному його вважають вартістю капіталу, який передається у кредит.

Треба розглянути види відсоткових ставок. Серед них розрізняють облігаційну відсоткову ставку, банківську, депозитну, позичкову. Облігаційний відсоток виплачується по облігаціях. Банківська відсоткова ставка — це узагальнена назва. Вона буває депозитна, тобто відсоток, який сплачується за депозит. Позичковий відсоток — це плата за користування позиченими коштами. Є ще міжбанківська відсоткова ставка — це ціна грошей при їх купівлі-продажу між двома банками. Розміри названих ставок відсотка різні. Найнижчою є депозитна ставка. Це необхідно для того, щоб за рахунок різниці між позичковою і депозитною ставками відсотка позичальник міг отримати дохід.

Облігаційний відсоток має бути вищим, ніж депозитний, щоб зацікавити економічних суб’єктів вкладати кошти в менш ліквідні активи.

На розміри відсоткових ставок впливають різні чинники. При вивченні цієї теми особливу увагу слід звернути на позичкову відсоткову ставку та уяснити фактори впливу на неї.

Треба також усвідомити роль, яку відіграє кредит в розвитку економіки країни. При цьому необхідно ознайомитись з натуралістичною та капіталотворчою теоріями кредиту.

3.2. Кредитна система

Вивчаючи тему, потрібно засвоїти сутність поняття “кредитна система” в широкому та вузькому розумінні, звернути увагу на передумови формування та схему побудови кредитної системи. До її складу входять центральний банк, комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи. Центральний та комерційні банки формують банківську систему, а небанківські фінансово-кредитні установи становлять парабанківську систему.

Основною ланкою кредитної системи є банки. Вони є головними посередниками на грошовому ринку.

Банк — це установа, яка виконує три базові операції: акумулює тимчасово вільні кошти, здійснює розрахунки між суб’єктами економічної діяльності, надає кредити.

Побудова банківської системи в нашій країні дворівнева. На першому рівні стоїть Національний банк, на другому — комерційні банки.

Головним призначенням центрального банку є здійснення грошово-кредитної політики з метою забезпечення сталості національної грошової одиниці.

Ценральний банк здійснює ряд функцій: емісійну; банк банків; орган банківського регулювання та нагляду; банкір і фінансовий агент уряду; провідник грошово-кредитної політики.

Вивчаючи тему, необхідно розглянути походження центральних банків та їхній розвиток, а також становлення Національного банку в Україні.

Стосовно банків другого рівня слід зазначити, що, крім базових, вони можуть виконувати ряд інших операцій залежно від сектора ринку і потреб клієнтів, на яких банк орієнтує свою діяльність.

За видами операцій банки поділяють на універсальні і спеціалізовані. Універсальні банки