Із закінченням терміну облігаційної позики підприємство-емітент зобов'язане викупити облігації у власників. Коли ж фінансове становище не дає можливості це зробити, то емітент зобов'язаний замінити старі облігації на нові. Це ще раз підтверджує, що випуск і продаж облігацій безпосередньо пов'язані з кінцевими результатами діяльності підприємств, від яких залежать й особисті надходження. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик е Цінними паперами особливого типу. Відсотки на них платить держава з державного бюджету. Але вигода для держави набагато перевищує витрати на реалізацію позики, тому вона не має викликати сумніву. Для того щоб забезпечити успішну реалізацію облігацій державних та місцевих органів управління, емітенти мусять гарантувати індексацію їхніх номіналів і відсотків. На перших порах для завоювання авторитету держава могла б вдатися до випуску конвертованих облігацій, тобто таких, які згодом можна було б обміняти на прості акції підприємств, що підлягають роздержавленню. Тоді власник облігації, з одного боку, одержуватиме сталий доход, а з іншого - матиме можливість примножити свій капітал. Держава також матиме добрий зиск, бо вона швидко зможе мобілізувати потрібні кошти для інвестицій і водночас активно сприятиме формуванню ринку цінних паперів.

Казначейські зобов'язання й ощадні сертифікати

Важливим видом цінних паперів на пред'явника є казначейські зобов'язання. Казначейські зобов'язання України розміщуються виключно добровільно і засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету та право на отримання фіксованого доходу.

Казначейські зобов'язання стали важливим джерелом мобілізації здебільшого короткострокових капіталів. Водночас казначейські зобов'язання випускаються за терміном своєї дії як короткострокові і середньострокові, так і довгострокові. До короткострокових казначейських зобов'язань належать державні цінні папери, що мають строк погашення до одного року. Деякі з них випущені на дуже короткий строк (до 91 дня); вони називаються казначейськими векселями. Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються строком на 1-5 років, а довгострокові - від 5 до 10 років. До середньострокових казначейських зобов'язань належать податкові сертифікати казначейства, строк погашення яких може розтягуватися до 10 років. Довгострокові казначейські зобов'язання (векселі) мають строк погашення від 10 до 30 років.

Нові випуски казначейських векселів розміщуються в ході регулярних аукціонів, що проводяться уповноваженими на це банками. У період, коли гроші пов'язані, казначейські векселі продаються на вільному вторинному ринку за цінами, нижчими за номінал. Вкладник, який придбав їх, отримує прибуток пізніше за рахунок суми, що складає вартість, більшу від фіксованого щорічного процента, якщо він збереже вексель до самого строку погашення. Він отримує також номінал векселя.

Іншим видом цінних паперів є ощадний сертифікат банку - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків по ньому. Ощадні сертифікати видаються або як строкові - під певний договірний відсоток на визначений строк, або до запитання. Вони бувають також іменні (такі сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним) та на пред'явника. Акціонерам також можуть видаватися сертифікати на сумарну номінальну вартість акцій. Доход виплачується за пред'явленням сертифіката для оплати в банк, який його випустив. Якщо ж власник сертифіката вимагає повернення депозитних коштів раніше обумовленого в ньому строку, то йому сплачується понижений відсоток, рівень якого визначається договірними умовами при внесенні депозиту.

Для прискорення розрахунків між товаровласниками і посередницькими організаціями випущено новий платіжний засіб - розрахунковий депозитний сертифікат на пред'явника. На відміну від старої системи платежів, у якій платіжні доручення від покупця до посередника "йдуть" місяцями, а потім стільки ж від посередника - до продавця, за допомогою депозитних сертифікатів на пред'явника розрахунки здійснюються через міжбанківську систему електронних розрахунків. Це і є сучасний рівень міжнародних стандартів і дає найвищий ефект.

Як різновид цінних паперів виступає також вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Емітент зобов'язаний не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності, про додатково випущені цінні папери, обґрунтування змін у персональному складі службових осіб тощо.

Формування ринку цінних паперів

Організаційно оформлений і постійно діючий ринок цінних паперів становить фондову біржу. На фондовій біржі, з одного боку, здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит та пропозиція, а з іншого - акумулюються грошові нагромадження підприємств, Держави, кредитно-фінансових інститутів і приватних осіб, які спрямовуються на виробниче і невиробниче інвестування. Суб'єктами операцій на ринку цінних паперів є емітенти (ті, хто здійснює емісію цінних паперів), інвестори (покупці) та посередники при укладанні угод. Посередники, в свою чергу, поділяються на брокерів, що зводять продавця з покупцем, одержуючи за посередництво комісійні, і дилерів, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу. Брокерами і дилерами можуть виступати як окремі особи, так і цілі фірми, а також комерційні банки.

Важливу роль на ринку цінних паперів відіграє центральний банк, який вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов'язань, визначає умови їх обігу, забезпечує стабільність курсу державних цінних паперів, впливає на розмір резервів комерційних банків і взагалі визначає стан кредиту та грошового обігу країни. Різноманітними є операції комерційних банків, які, виконуючи роль інвесторів, купують цінні папери для власного портфеля, виступають учасниками первинного розповсюджування нововипущених паперів серед