РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИБУТКУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

У Законі України «Про під-приємства в Україні» записано:

«Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який ... здійснює ви-робничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при-бутку (доходу)... На всіх підпри-ємствах основним узагальню-ючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положен-нями визначається роль і місце прибутку в економіці підпри-ємства.

1.1 Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою ви-датків; він являє собою єдину форму його власних нагромад-жень. Податок на додану вар-тість і акцизний збір, які надхо-дять у складі виручки від реалі-зації продукції підприємств, являють собою форми центра-лізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпо-рядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акциз-ного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфе-рі виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із го-ловних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробницгва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удоско-налення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльїність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибугку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

Згідно з Законом України «Про оподаткування ирибугку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і немате-ріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між до-ходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особли-вість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї про-дукції. Прибугок як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не спів-падає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибугок у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законо-давства про оподаткування прибугку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибугку до бюджету.

Прибугок синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зрос-тав, воно повинне:—

нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;—

розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;—

впроваджувати заходи щодо підвищення продуктив-ності праці своїх працівників;—

зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто її собівартість);—

з максимальною віддачею використовувати потен-ціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;—

зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;—

грамотно будувати договірні відносини з поста-чальниками і покупцями;—

вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчи-слення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.

У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обо-в'язкових відрахувань весь прибугок, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.

1.2 Визначення загальної величини прибутку.

Прибугок, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:—

прибугку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);—

прибугку (або збитку) від іншої реалізації;—

прибугку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

— прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу.

Прибуток від реалізації товарної продукції—це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб «А», який не є підакциз-ним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків —ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу «А» складає 0,42 грн. (2,40 —1,98).

На собівартість товарної продукції підприємства зобо-в'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівар-тість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціаль-ні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори,