У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (на-приклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Пч

Рвк = ------- х 100,

Ка

де Пч – чистий прибуток підприємства; Ка — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприє-мства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 сі-чня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верх-ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Пч

Рак = ------- х 100,

Кст

де Кст – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність ак-ціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч відніма-ють фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність ви-трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

Прп

Рп = ------- х 100,

Срп

де Прп – прибуток від реалізації продукції за певний період;

Срп – повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відно-шення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показ-никами тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (па) — це показник кількості оборотів ак-тивів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

nа =В/Ка

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев-ний період;

Ка — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta = Дк / nа

де Дк— кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз) виражаєть-ся кількістю оборотів за певний період:

nтмз = Cр / Мз

де Cр — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

Мз— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами ха-рактеризується середніми термінами оплати дебіторської та кре-диторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп-цями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою

Зд х Дк

tодз = ------- ,

Vпр

де Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); Vпр — обсяг продажу про-дукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетво-рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо-мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста-чальникам (tокз)визначається співвідношенням:

Зк х Дк

tодз = ------- ,

М

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальни-кам; М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив-ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На-томість збільшення періоду оплати заборгованості може бути на-слідком різних причин: погіршання для підприємства умов розра-хунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризуєть співвідношенням власного й залученого капіталу. Ддя цього використовуються різні показни-ки, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш по-ширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного ка-піталу на підсумок балансу підприємства:

kа = Кв / Кб

де Кв – власний капітал підприємства; Кв – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Якщо активи підприємства на 60% забезпечено влас-ними коштами, то решта (40%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги покриваються власним капіталом. Якщо kа < 0,5 ,то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб)є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залучено-го капіталу, тобто

kзб = Кв / Кз

де Кз – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більше раза, це прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли kзб >l.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст-ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі-нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че-рез відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура-хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від-ношення Кз / Кв веде до зростання рентабельності власного капі-талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджсм) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я-зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак-тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз ) — це відношення обо-ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор-мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

kлз = Коа / Кзк

де Коа – оборотні активи підприємства; Кзк — короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо kлз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто


Сторінки: 1 2 3 4