Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відно-шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до ко-роткострокових пасивів, тобто

kлт = Ктл / Кзк

де Ктл –оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Величина kлт = 1 є нормальною і свідчить про можливість своє-часної оплати боргів. Коли kлт < 1, то платоспроможність підприє-мства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)— це відношення аб-солютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

kла = Кал / Кзк

де kла — абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких на-лежать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко-вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть-ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут-ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково-му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога-ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели-ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез-печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

2. Аналіз фінансового лівериджу

Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація стру-ктури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, ліверидж — це важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво зміни-ти результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.[5, стр.313]

Розрізняють три види лівериджу:—

виробничий;—

фінансовий;—

виробничо-фінансовий.

Існують витрати фінансового харак-теру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат за-лежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж — це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліве-ридж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розмі-ром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто ва-ловим прибутком.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

Лф = ЧП / П

де: Лф — рівень фінансового лівериджу ;

П – темп зміни валового прибутку,% ;

ЧП — зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення пози-кового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важе-ля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ри-зик — це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процен-тів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим ви-щий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищен-ня фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується під-вищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.

Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки пози-кового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліве-ридж, який являє собою добуток виробничого та фінансового лі-вериджу:

Лвф=ЛвЛф,

де Лвф – виробничо-фінансовий ліверидж.

З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з мож-ливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.

Наприклад, приріст обсягу реалізації складає 10%, валового прибутку — 40%, чистого прибутку — 54%. Тоді :

Лв = 40 / 10 = 4 ;

Лф = 54 / 40 = 1,35 ;

Лвф = 41,35 = 5,4.

Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури ви-трат на підприємстві і структури джерел капіталу збільшення об-сягу виробництва на 1% забезпечить приріст валового прибутку на 4% і приріст чистого прибутку на 5,4%.

Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого прибутку на 1,35%.

У випадку спаду виробництва ці показники змінюватимуться в аналогічній пропорції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

3. Задача( № 8) : розрахйте за данними таблиці вплив факторів на зміну показника окупності інвестицій.

Показники | У минулому році | У звітному році | Відхилення

1. Чистий прибуток (після утримання податків) | 51 936 | 54 988 | 3 052

2. Валовий прибуток від реалізації товарної продукції | 6 492 | 7 791 | 1 299

3. Собівартість реалізованої продукції | 36 788 | 38 037 | 1 249

4. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) | 43 280