страхування банківських вкладів.

Валютний ринок.

Поняття валютного ринку, його суб’єкти.

Валютний ринок – це

1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах;

2) інституціональний механізм (сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія – це підсистема стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій що до зовнішньо-торгівельних розрахунків, міграції капіталів, робочої сили, тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками; банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків, особливо брокерські контори;

валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж.

Сучасні світові валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями.

Інтернаціоналізацією валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широким використанням електронних засобів зв’язку, здійсненням операцій та розрахунків по ним.

Операції здійснюються безперервно протягом доби поперемінно в усіх частинах світу. Робота на валютних ринках у відповідності до календарної доби у підрахунку часових поясів від нульового меридіану ,що проходить через Гринвіч — GMT (Greenwich Meridian Time), починається у Новій Зеландії (Веллінгтон) і проходить послідовно часові пояси у Сіднеї, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Москві, Франкфурті-на-Майні, Лондоні, Нью-Йорку та Лос-Анжелесі.

Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються за кореспондентськими рахунками банків.

Широким розвитком валютних операцій з метою страхування валютних і кредитних ризиків. При цьому валютні операції, які відображались у банківських балансах, замінюються срочними та іншими валютними угодами, що враховуються на позабалансових статтях.

Спекулятивні і арбітражні валютні операції набагато переважають над операціями, пов’язаними із комерційними угодами; їх число різко зросло і включає не тільки банки і транснаціональні компанії (ТНК), а й інші юридичні і навіть фізичні особи.

Нестабільністю валют, курс яких за часту має свої, незалежні від економічних факторів тенденції. При цьому світовий валютний ринок є найпотужнішим та найліквіднішим, але надзвичайно чутливим до економічних і політичних новин.

З функціональної точки зору валютні ринки забезпечують:

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

страхування валютних і кредитних ризиків;

взаємозв’язок світових валют, кредитних і фінансових ринків;

диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств, держави;

регулювання валютних курсів (ринкове та державне);

одержання спекулятивного прибутку їх учасниками у вигляді різниці курсів валют;

проведення валютної політики, направленої на державне регулювання економіки, а останнім часом – як складової узгодженої макроекономічної політики групи країн (“сімки”, ЄС).

Види валютних ринків.

Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки у залежності від об’ємів, характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют і ступеню лібералізації.

Світові валютні ринки сконцентровані у світових фінансових центрах. Серед них виділяють валютні ринки у Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сянгані, Сінгапурі, Бахрейні. На світових валютних ринках банки проводять операції з валютами, які широко використовуються у світовому фінансовому обороті, і майже відсутні угоди з валютами регіонального і місцевого значення незалежно від їх статусу й надійності. Провідне положення зберігає Лондонський валютний ринок (400-460 млрд. доларів або більше 30% щорічних валютних угод у світі). Цей показник в 9 разів перевищує об’єм валютних операцій в Парижі, в 5 разів — у Франкфурті-на-Майні, в 2 рази — в Нью-Йорку. 40% світового валютного обороту припадає на європейський ринок, 40% — на американський, 20% — на азіатський ринок.

Лондон здавна лідирував у торгівлі іноземними валютами завдяки великому досвіду роботи у цій сфері, ліквідності валютних операцій, чисельності іноземних банків (524 з 76 країн на квадратній милі Сіті). У результаті інтеграційного процесу в Західній Європі сформувався міжнародний (регіональний) європейський валютний ринок, розрахунки на якому в 1979-1998 рр. здійснювались в ЕКЮ. З січня 1999 р. розпочався новий етап розвитку європейського валютного ринку, розрахунки на якому стали здійснюватися в новій колективній валюті – євро. Котирування курсу євро до долара і валютам країн, що не входять до зони євро, здійснює Європейський центральний банк у Франкфурті-на-Майні.

На регіональних і місцевих валютних ринках здійснюються операції з певними конвертованими валютами. Котирування валют, використовуваних для валютних операцій у певному регіоні, відносно регулярно здійснюється банками даного регіону, а валют місцевого значення — банками, для яких ця валюта є національною і активно використовується в угодах з місцевою клієнтурою.

Учасники валютного ринку.

З інституціональної точки зору валютні ринки є сукупністю банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК. Банки здійснюють 85-95% валютних угод між собою на міжбанківському ринку, а також з торгівельно-промисловою клієнтурою. У відповідності з національним банківським або валютним законодавством права банків здійснювати міжнародні операції і валютні угоди при кризах обмежуються або вимагається спеціальний дозвіл (ліцензія). Це може стосуватися проведення усіх валютних операцій або деяких з них.

Банки, котрим надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, дивізійними або валютними. Для дивізійного банку ступінь участі в операціях валютного ринку залежить від ряду факторів:

величина банку;

його репутація;

ступінь розвитку зарубіжної мережі відділень та філіалів;

об’єм здійснюваних через банк міжнародних розрахунків.

Певну роль відіграють періодичне введення валютних обмежень, стан телексного і телефонного зв’язку в місцях, де розміщений