і срочних угод. В сучасних умовах з розвитком електронних засобів зв’язку курсові різниці на окремих валютних ринках стали рідкісним явищем, як і просторовий арбітраж, на відміну від часового.
У залежності від мети розрізняють спекулятивний і конверсійний валютний арбітраж. Перший переслідує ціль мати вигоду з різниці валютних курсів в зв’язку з їх коливаннями. Другий же найперше переслідує мету купити найвигідніше необхідну валюту. Фактично це використання конкурентних котирувань різних банків на одному або декількох валютних ринках. Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна н тільки покрити маржу між курсами продавця і покупця, але й дати прибуток.
Різниця між валютним арбітражем і звичайною спекуляцією полягає в тому, що ділер орієнтується на короткостроковий характер операції і намагається передбачити коливання курсів в короткий проміжок мі угодами. Іноді протягом дні він неодноразово змінює свою тактику. Для цього ділер повинен добре знати ринок і вміти прогнозувати, постійно аналізувати результати діяльності інших банків, підтримувати контакти з іншими ділерами, спостерігати за рухами валютних курсів, відсоткових ставок, щоб визначити причини і напрямок коливань курсів.
Список використаної літератури.
Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові
відносини. — Київ: Знання, 2001.
Буглай В. Б., Ливенцев Н. Н. Международные
экономические отношения. — Москва: Финансы и
статистика, 1996г.
Гальчинський Анатолій Теорія грошей / Навчально-
методичний посібник. — Київ: Основи, 2001р.
Международные валютно-кредитные и финансовые
отношения /Под ред. Красавиной Л. Н. — Москва:
Финансы и статистика, 2001.
Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Международная
экономика. — Киев, 1999г.
Сергеев Е. Ю. Международные экономические
отношения. — Москва: Информационно-внедренческий
центр «Маркетинг», 2000г.
