Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльності табл 1, що складається з окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що пов'язані з оформленням, пересиланням і обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Таблиця 1.

Класифікація зовнішньоекономічних операцій.

№ | Ознака класифікації | Види операцій

1 | За напрямками торгівлі. | Експортні, імпортні. ре експортні, реімпорті, транзиті.

2 | За групами товарів. | Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і продовольчих, непродовольчих товарів і тд.

3 | За ступенем готовності товару до продажу. | Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.

4 | Товарообмінні операції. | Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини й інші.

5 | Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг. | Купівля-продаж ліцензій, "ноу-хау", інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, підряд, транспортування і інші.

6 | Торговельно-посередницька діяльність. | Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції.

7 | Торгівля змагального типу. | Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

° аналіз кон'юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

° вибір форми і методів роботи на ринку;

° вибір контрагентів;

° аналіз і розрахунок цін;

° рекламна кампанія.

2. Організаційний етап:

° встановлення контакту з потенційними контрагентами;

° підготовка і проведення переговорів;

укладання контракту.

3. Виконавчий етап:

° підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому товару (імпортером);

° оформлення документації:

° укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);

° врегулювання суперечок:

° здійснення розрахунків.

До основних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних країн). Це операції:

1) по обміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами, ліцензіями, "ноу-хау";

2) по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні операції);

3) по обміну технічними послугами в формі консультативного і будівельного інженерінга;

4) арендні, в тому числі лізингові;

5) по наданню консультаційних послуг в галузі інформації та удосконалення управління;

6) по міжнародному туризму;

7) по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін.

До допоміжних зовнішньоторгових відносяться операції:

1) по міжнародних перевезеннях;

2) транспортно-експедиторські;

3) по страхуванню вантажів;

4) по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;

5) операції по міжнародних розрахунках та ін.

Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача. Зовнішньоторгові операції мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими операціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну. Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями купівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і види зовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ „ Еліт ”

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 26.04. 1991 р.

ВАТ “Еліт” як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може самостійно, у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ВАТ “ Еліт ” здійснює такі види ЗЕД:

1.Експортує шкіряні вироби.

2.Імпортує сировину і обладнання для її переробки.

3.Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

ВАТ “ Еліт ” є колективною власністю.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати "підприємство колективної власності") — це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу — підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту (статті 6, 20 і 21 Закону України "Про власність"). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління — вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє, — це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Інакше визначає поняття колективного підприємства Закон України "Про власність", згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності названо в ст. 20 Закону України "Про власність": колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене на інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство (статті 25 і 26 Закону); виробничий кооператив (ст. 24 Закону; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян (наприклад, профспілкове — ст. 28 Закону); підприємство релігійної організації (ст. 29 Закону); підприємство, створене господарським об’єднанням (ст. 27 Закону).

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство (ст, 22 Закону України "Про власність").

Поняття акціонерного товариства. Це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі

та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.; 3 визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом