Курсова робота

Зовнішня торгівля і зовнішньоторгівельна політика України.

ПЛАН

Вступ

1.Інтеграція України в сучасну міжнародну економічну систему. 4-11

1.1.Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему. 4- 6

1.2.Внутрішньоекономічні і зовнішньоекономічні чинники включення України у міжнародну економічну систему. 6- 8

1.3.Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки. 9-11

2.Формування зовнішньої економіки України. 12-25

2.1.Характеристика експортного потенціалу України. Побудова експортоорієнтованої економіки. 12-17

2.2.Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків на етапі трансформування економіки України у ринкову. 17-21

2.3.Система регулювання зовнішньої торгівлі України. 21-25

3.Роль і місце України в міжнародній торгівлі. 26-35

3.1.Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії. 26-30

3.2.Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. 30-32

3.3.Лібералізація зовнішньої торгівлі. Заходи й інструменти політики обмеженого протекціонізму. 32-35

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Процес трансформації України із соціалістичної економіки у ринкову дає поштовх розвитку процесу її інтеграції у систему світового господарства. Але, у свою чергу, докорінна перебудова України зумовила економічну кризу, в результаті чого, перед Україною та її реформами виникло багато питань, які можна звести до двох головних:

визначення понять міжнародної економіки та основних тенденцій її функціонування;

як створити оптимальну ринкову економіку, щоб увійти у систему світового господарства.

З іншого боку, прийняття Україною участі у міжнародному поділі праці може сприяти вирішенню багатьох внутрішніх проблем економічного характеру, підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок активного використання ресурсів.

Тому, враховуючи усі зазначені умови, я вважаю, що перед тим, як вийти на зовнішні ринки збуту, підприємці (українські) повинні вивчити зовнішньоторгівельну політику провідних зарубіжних країн та нормативно-правову базу, що регулює зовнішньоекономічні відносини в Україні.

Оскільки насьогодні питання зовнішньої торгівлі України є досить актуальним, то для своєї курсової роботи я обрала тему, що має назву «Зовнішня торгівля і зовнішньоторгівельна політика України».

1.ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНУ МІЖНАРОДНУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ

1.1.Об’єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему

Україна, як і інші суверенні держави, що утворились після розпаду СРСР, виявилась недостатньо включеною в міжнародний поділ праці, а це не відповідає її національним інтересам, адже тим самим її виштовхують на узбіччя світового економічного прогресу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що частка експорту в загальному обсязі виробництва України ще до проголошення суверенітету була досить незначною у порівнянні із середньосвітовим показником.

Досягнення економічного та соціального відродження України значною мірою пов’язане з інтеграцією її в міжнародну економічну систему, активною і зростаючою участю не лише в регіональному, а й в міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг і вигод.

Отже, можливості тієї чи іншої країни щодо включення у світовий економічний простір та міжнародну економічну систему визначаються показником відкритості її економіки.

Існують різні експертні оцінки відкритості української економіки. Так, за рейтингом “Heritage Foundation” і “Wallstreet journal” із 161 країни Україні відведена 124 позиція, а експерти Світового банку оцінювали економіку України як «закриту».

Разом з тим, можлива й інша оцінка. Якщо брати такі кількісні показники, як співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП, то Україна демонструє досить високий рівень відкритості економіки-104% (Польща-53%, Угорщина-67%, Росія-44%).

Але ця відкритість відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низькотехнологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частку «критичного» імпорту).

Цілеспрямованість інтернаціоналізації української економіки ускладнюють такі зовнішні фактори впливу:

значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу;

істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентоспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій та гарантій якості-первинними;

вжиття багатьма зарубіжними країнами більш витончених форм протекціонізму та дискримінації українських експортерів (ускладнення процедур сертифікації продукції, розширення використання механізму антидемпінгових розслідувань та ін.);

активне використання провідними країнами заходів відкритого державного протекціонізму на окремих ринках, включаючи ринки озброєнь та сучасної високотехнологічної продукції (наприклад, літакобудування, обладнання для АЕС тощо);

обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулювання торгівельних режимів через відсутність членства в системі СОТ;

складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності;

висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних товарних і кредитно-інвестиційних ринках.

Для активного включення України у процес міжнародної економічної інтеграції необхідно створити відповідні умови.

Суть цих умов зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б адекватною міжнародним інтеграційним системам. Іншими словами, економіка України повинна бути здатною до функціонування з міжнародними угрупуваннями в одній системі координат.

Така система досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупуванням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних відносин.

Як важливу умову включення України в інтеграційні процеси можна відокремити розвиток двосторонніх та багатосторонніх її відносин з сусідніми державами.

Досить сприятливими чинниками для розвитку цих відносин є :

наявність неконфліктних кордонів між сусідніми державами,

спільність історичної долі,

традиційність взаємних економічних та гуманітарних зв’язків,

єдність природного середовища,

однорідність рівня соціально-економічного розвитку.

Істотними є підписання між Україною та іншими країнами відповідних міждержавних угод і надання в їхніх рамках взаємних преференцій, які створюють більш пільгові умови діяльності господарюючих суб’єктів.

Принципово значимою умовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв’язків між її господарюючими суб’єктами і ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття їхніх філії та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна умова включення України у світогосподарські зв’язки виступає її участь у роботі міжнародних економічних організацій, так як неможливо бути інтегрованим у