Теорія порівняльних переваг, запропонована Д. Рікардо ще у 1817 році також відіграє важливу роль у сучасних дослідженнях міжнародних економічних відносин. На її основі можна зробити висновок, що виграш національної економіки від зовнішньої відкритості дорівнює витратам на виробництво продукції тих галузей, у яких країна не володіє порівняльними перевагами, за вирахуванням витрат на виробництво продукції галузей, у яких країна володіє порівняльними перевагами. Новітні теорії, як і класичні, в однаковій мірі приділяють увагу і пропозиції, і попиту на товари у міжнародній торгівлі. Нині головними факторами пропозиції, які діють на підприємствах, є попит, ціна, якість. Але треба усвідомлювати, що економіка України (як і інших країн СНД) успадкувала високомонополізовану структуру виробництва, яка у багатьох випадках ще більше монополізувалася.

Перехід до ринкової економіки в Україні зумовив зняття обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. З огляду на лібералізацію міжнародних економічних відносин для українських підприємств вперше відкрилися новітні підходи у врегулюванні організації інтеграційних процесів, а для держави – необхідність розробки і пошуку наукових засад організації процесу виходу у світове співтовариство. Адже ринок розвивається разом із самим суспільством, яке може створити сприятливі умови для розвитку ринкових відносин або не перешкоджати цьому розвитку. Як показує гіркий досвід, прямолінійне втручання планово-директивних заходів неминуче призводить до порушення природних ринкових зв’язків, до виникнення негативних економічних і соціальних процесів, що й простежується сьогодні в економіці України. Країна має достатні продуктивні сили, щоб трансформуватися в господарську систему ринкового типу, але для цього важливо розглянути і визначити становлення регулюючих факторів організації виходу у світове співтовариство.

Реформування зовнішньоекономічної діяльності відбувається через:

ліквідацію монополії держави на зовнішню торгівлю і перехід до економічних методів її регулювання;

забезпечення поетапної конвертації національної;

зближення структури внутрішніх і світових цін, послідовне зниження ставок експортного тарифу і ведення імпортного тарифу;

підтримку експорту і розширення ринків збуту вітчизняної продукції.

Важливе значення в формуванні зовнішньоекономічного механізму інтеграції України у світову економіку та міжнародний ринок має ресурсний потенціал як основа для розвитку експортного потенціалу країни, кооперація між країнами СНД у здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків, використання накопичених можливостей і досвіду в перехідний період та регулюючого механізму подальшого розвитку і формування інфраструктур від регіонів до країни в цілому.

У перехідній економіці існують також особливості вступу в зовнішньоекономічні зв’язки нині незалежних країн, які раніше складали єдину велику державу. Це проблема не тільки України, а й усіх республік колишнього СРСР та країн, які входили до Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Ті країни, які довше були підпорядковані командно-адміністративній системі, нині стикаються з більшими труднощами, і навпаки, країни, які менше часу перебували в тій системі, скоріше і продуктивніше входять до ринкового простору.

Таким чином, входження України у ринковий простір є одним із найважливіших процесів інтеграції її підприємств у зовнішньоекономічне середовище як етап переходу від закритої економічної системи до відкритої. Розгортання процесу глобалізації зовнішніх зв’язків українських підприємств може відбуватися лише при урахуванні усіх факторів опанування світовим ринком вітчизняними товаровиробниками. З іншого боку, для України, як незалежної держави, одним із рушійних факторів розвитку в цілому є оволодіння тією часткою світового ринку, яка відповідає можливостям її природноекономічного та науково-технічного потенціалу.

Тобто при аналізі на світовому ринку пропозиції підприємств, які раніше знаходились у закритій економічній системі як у межах внутрішнього економічного простору однієї з країн у соціалістичній економіці, так і в межах внутрішнього економічного простору групи країн цієї ж системи (РЕВ), слід урахувати не просто фактори входу-виходу фірм до світового економічного простору, а й нові для колишніх соціалістичних країн фактори, такі як вхід-вихід у макроекономічний простір цілих країн, утворених внаслідок розширення світових економічних зв’язків раніше закритої економіки.

Жодна країна (у тому числі і наша держава) не є абсолютно ізольованою. Щоб мати змогу аналізувати та прогнозувати зміни в зовнішньоекономічній сфері, слід удатися до макроекономічного моделювання, тобто зробити підсумки теоретичних положень цього підрозділу, попередньо звернувши увагу на деякі категорії.

Повна макроекономічна модель включає операції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Щоб країни могли здійснювати взаємні економічні операції на зовнішніх ринках, їх національна валюта повинна бути зведена до певної відповідності. Такий процес опосередковано функціонуванням валютних ринків. На валютному ринку діють ті ж закони, що й на товарному, насамперед закон попиту і пропозиції. Згідно з ним визначається валютний курс. Взаємозв’язок товарного і валютного ринків полягає в тому, що рух товарів і послуг через кордон супроводжується рухом грошових коштів у протилежному напрямку. Такі грошові потоки узагальнюють у платіжному балансі країни – формі статистичного звіту про результати здійснення міжнародних угод. Платіжний баланс є свого роду статистичним підсумком усіх зовнішньоекономічних угод або зобов’язань, які здійснюються протягом певного періоду часу між резидентами даної країни (України) та резидентами інших держав. Він упорядковується зо допомогою методу подвійного запису сум міжнародних угод, який засновано на тому