- відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися ще такі ліцензії, як: антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

- групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

Крім того, в Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України; 

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

3. РОЛЬ І МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

3.1.Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії України

В розробці стратегічної програми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України існують фундаментальні положення і принципи. Щонайперше, йдеться про забезпечення суверенітету України в світогосподарських зв’язках, гарантування її національної зовнішньоекономічної безпеки.

По-друге, вся розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв’язків повинна ґрунтуватись на суворо еквівалентному, взаємовигідному обміні, міжнародному поділі і кооперації праці.

По-третє, взаємодія із світовим господарством має спиратись на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, в основі якої максимальна господарська свобода безпосередніх виробників та експортерів товарів і послуг – підприємств, фірм, банків, корпорацій, концернів, кооперативів, юридичних і фізичних осіб.

По-четверте, відкритість економіки для широкої і взаємовигідної участі у регіональних і світових господарських і валютно-фінансових системах і структурах.

Виходячи з цих основоположних принципів, можна сформулювати головні складові елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України. Вона включає в себе:

Створення потужного експортного сектора.

Національна конвертована валюта.

Залучення іноземних інвестицій на основі створення спільного підприємництва, вільних економічних зон, інших форм спільного підприємництва із зарубіжним капіталом.

Лібералізацію імпорту.

Проведення зарубіжної підприємницької діяльності.

Розбудову розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржі, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг тощо).

Гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну політику, яка стимулює диверсифікацію експортно-імпортних відносин.

Поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації.

Кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Головне завдання полягає у тому, щоб визначити етапи, напрями, форми і засоби реалізації зовнішньоекономічної стратегії. Тому, слід охарактеризувати кожний елемент концепції.

І. Створення експортного сектора. Визначаючи пріоритети у розвитку експортного сектора, слід назвати передусім основні потенціальні галузі експорту України. До них належать такі, як:

- високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування;

- агропромисловий комплекс, спрямований насамперед на країни СНД та партнерів із числа країн, що розвиваються;

- «ноу-хау», різні послуги, особливо туризм;

- видобувна і металургійна галузі промисловості, зокрема, потенціал чорної металургії;

- транзитне перевезення вантажів, нафти, газу тощо.

ІІ. Введення національної конвертованої валюти. Крім внутрішньої стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової), як свідчить досвід індустріальних держав, за умов демонетаризації золота головною гарантією введення і підтримки валютної конвертації є товарна конвертованість. Тобто лише за наявності потужного і зростаючого потоку на світові ринки конкурентноздатних товарів і послуг, що користуються сталим попитом, буде і відповідний попит на національну валюту, а отже, і її конвертація у валюти інших держав. Золотовалютні резерви відіграють допоміжну роль як фактор стабілізації національної грошової одиниці і регулювання її поточного курсу. Вирішальне значення має товарна інтервенція, завоювання надійних місць на світових ринках товарів і послуг, технологій і капіталів, фінансових і грошових.

ІІІ. Залучення іноземних інвестицій. Це – важливий додатковий фактор економічного відродження України, створення розвиненого експортного сектора. Основні принципи залучення іноземного капіталу – надання зарубіжним інвесторам прав і можливостей, адекватних тим, якими користуються національні суб’єкти господарської діяльності. Винятки складають пільги, що надаються у спеціальних зонах або у разі включення спільного підприємництва до державних програм, які передбачають надання відповідних пільг.

IV. Лібералізація імпорту. Серед пріоритетів державної імпортної політики – залучення сучасної техніки і технологій, «ноу-хау», інжинірингових послуг. У поєднанні з нашим, досить високим загальноосвітнім і професійним рівнем працівників, саме такий підхід дасть найвагоміший результат і найвищий ефект. Очевидно, доцільною була би розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на базі новітніх зарубіжних технологій шляхом визначення джерел фінансування та найголовніших галузей економіки, які є визначальними в системі науково-технічного прогресу.

Другим важливим напрямком імпортної політики є