Пошукова робота
Аналіз, контроль і підвищення продуктивності праці
Аналіз рівня продуктивності праці проводиться і коли спостерігається підвищення цього показника, і коли маємо його спад. І в тому, і в іншому разі передбачається старанне вивчення всієї сукупності взаємопов'язаних факторів підвищення продуктивності праці. Оцінюється їх вплив на загальний результат. Крім того, у процесі аналізу продуктивності праці оцінюються ще не використані можливості економії витрат як живої, так і уречевленої праці, тобто резерви продуктивності праці. Іншими словами, це різниця між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці при сформованих економічних умовах, оскільки зміна економічної ситуації як у країні, так і на фірмі може в будь-який момент значно змінити співвідношення і відповідно вплив раніше виявлених факторів і резервів, що впливають на рівень продуктивності праці.
Планування і аналіз продуктивності праці здійснюються за факторами на підставі економії чисельності працівників та зниження трудомісткості продукції. Більш поширеним є аналіз продуктивності праці на підставі економії чисельності працюючих на підприємстві (в галузі, економіці загалом).
Наведемо один з найрозповсюджених підходів до оцінювання впливу внутрішньовиробничих факторів підвищення продуктивності праці, який добре описаний у книзі К. С. Ремізова "Основы экономии труда" (М.: МГУ, 1990). Так, серед основних факторів, що впливають на зростання продуктивності праці на підприємстві, автор виокремлює такі:
1. Структурні зрушення у виробництві:*
зміна питомої ваги окремих видів продукції або виробництва у загальному обсязі продукції.
2. Технічний рівень виробництва:*
комплексна автоматизація та механізація виробничих процесів, впровадження передової технології;*
модернізація діючого обладнання;*
зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, збільшення якості продукції;*
впровадження нових, ефективніших видів сировини, матеріалів, палива та енергії або заміна тих, що споживаються.
3. Удосконалення управління, організації виробництва і праці:*
удосконалення управління виробництвом;*
збільшення норм і зон обслуговування;*
скорочення втрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв);*
скорочення втрат від браку;*
зменшення кількості працівників, які не виконують норми виробітку;*
зміна робочого періоду в сезонних галузях.
4. Зміна обсягу виробництва продукції:*
зміна питомої ваги окремих видів продукції та виробництв.
5. Галузеві фактори.
6. Введення в дію та освоєння нових підприємств, об'єктів.
При цьому вплив кожного окремого фактора оцінюється за відносною економією робочої сили.
Розглянемо, як розраховується кількісний вплив основних факторів на збільшення продуктивності праці.
На рівень продуктивності праці впливають структурні зрушення у виробництві. Для розрахунку їх впливу застосовується формула з книги К. С. Ремізова "Основы экономии труда", яку ми інтерпретували відповідно до наших позначень:
де Ета — відносна економія чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП), осіб; Чп б — чисельність ПВП в окремих (і) структурних підрозділах у базисному періоді, осіб; т — кількість структурних підрозділів; Kv — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції в плановому періоді; Чпум — умовна чисельність персоналу на підприємстві загалом.
За економічним змістом формули (27) відносна економія робочої сили зумовлена різним рівнем приросту обсягів виробництва за різними структурними підрозділами у плановому році.
Найбільш істотним фактором зростання продуктивності праці на підприємствах є підвищення технічного рівня виробництва.
Технічний рівень виробництва підвищується внаслідок його комплексної автоматизації та механізації, впровадження нових видів обладнання, нових і вдосконалення діючих технологічних процесів, модернізації обладнання, покращання якості сировини, матеріалів тощо.
Відносна економія робочої сили за рахунок впровадження нового та модернізації діючого обладнання розраховується за формулою, яку дещо змінено відповідно до наших позначень:
де Ещ, — відносна економія робочої сили, осіб; О0 — загальна кількість одиниць обладнання; Ot — кількість одиниць обладнання, що не підлягає технічному вдосконаленню; О2 — кількість одиниць нового обладнання для заміни діючого обладнання; О3 — кількість одиниць обладнання, що модернізується; /Сдд — коефіцієнт приросту продуктивності праці у зв'язку із введенням в дію нового обладнання; К&р — коефіцієнт приросту продуктивності праці у зв'язку з модернізацією обладнання; Чпум — умовна чисельність персоналу, осіб; К^ — коефіцієнт чисельності робітників, зайнятих обслуговуванням обладнання у загальній чисельності ПВП.
Так само розраховується відносна економія робочої сили в результаті комплексної модернізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологічних процесів тощо.
При розрахунку впливу на зростання продуктивності праці змін конструкцій виробів, якості сировини, матеріалів і палива, що використовуються, необхідно виходити із гранично припустимих рівнів витрат живої праці на виробництво продукції, встановлених при проектуванні, та перспектив подальшого зниження трудомісткості.
Відносна економія робочої сили досягається також завдяки вжиттю заходів з удосконалення управління, організації виробництва та праці. Ці заходи можуть здійснюватися в комплексі із технічним удосконаленням виробництва, їх вплив на відносну економію робочої сили, як правило, враховується в розрахунках по збільшенню технічного рівня виробництва. Але є заходи, які забезпечують зростання продуктивності праці поза зв'язком із зростанням технічного рівня виробництва (удосконалення управління виробництвом, зростання рівня спеціалізації, скорочення втрат фонду робочого часу і втрат від браку продукції, скорочення кількості працівників, які не виконують встановлені норми тощо).
При розрахунку впливу заходів з удосконалення управління виробництвом на відносну економію робочої сили широко використовуються проектні дані і дані передових підприємств, які мають най-раціональнішу структуру управління.
Зменшення потреби в робочій силі внаслідок збільшення норм та зон обслуговування визначається прямим розрахунком і відображається у зміні норм обслуговування та нормативів чисельності.
Великий резерв відносної економії робочої сили закладений в ліквідації або скороченні втрат робочого часу. Якщо відомі абсолютна величина втрат фонду робочого часу в людино-годинах і реальний фонд робочого часу одного середньоспискового працівника, то шляхом ділення першого на друге отримаємо необхідний результат. За відсутності такої інформації розрахунок можна здійснювати за формулою
де Ета — відносна економія робочої сили, осіб; F^, F6 — відповідно плановий і