Управлінські рішення : засоби, мета, метод ICO, методологія оцінки - для ближнього і далекого оточення, для найб-лижчого і віддаленого майбутнього і, д...

Курсова робота - Управлінські рішення : засоби, мета, метод ICO, методологія оцінки

для ближнього і далекого оточення, для найб-лижчого і віддаленого майбутнього і, далеко не завжди, ці наслідки можуть бути позитивними. Тому даний аспект накладає певний відбиток на якість прийнятих рішень і його психологічні аспекти, тому що рішення приймають люди і вони (рішення) спрямовані на людей.

3.5. Висновки до розділу

Поняття «рішення» у теорії і практиці трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється як процес і як акт ви-бору, і як результат вибору. Мабуть, доцільно слово «рі-шення» розуміти однозначно, як факт, що здійснився, тоб-то результат дій ЛПР, що є законом для підприємства чи того підрозділу, для якого воно прийнято. В всіх інших ви-падках ми можемо говорити про вибір рішення, ухвалення рішення, проектування і планування, що також є одним з видів рішень. Рішення, як таке, має сенс тоді, коли існують альтернативи вибору і визначенню мети цього вибору, тому що безцільний вибір чи відсутність альтернатив не може привести до рішення, як його розуміють у теорії менеджменту. Рішення не мають чіткої і строгої класифікації. Різні автори класифікують їх по різник ознаках і в залежності від галузі і часу їхнього застосування. Очевидно, що невірно розгля-дати критерії рішення чи класи рішень як альтернативи чи як суперників. Неправильно також думати, начебто всяке рішення можна втиснути в одну оцінку класифікації. Сама наявність класифікації вже допомагає досліднику чи менед-жеру розуміти різноманіття нюансів, ціни, чи важливості вимірності цієї економічної категорії. Соціотехнічні об'єкти керування, якими є організації, вима-гають комплексного системного підходу при розв'язанні виникаючих проблем. Методологічний підхід до прийняття управлінських рішень дозволяє визначити, що являє собою об'єкт, що піддягає впливу, і в чому полягає діяльність са-мого ЛПР, а творче перетворення діалектичних принципів розробки управлінських рішень у конкретних умовах забез-печує їхню повноту, своєчасність і оптимальність. Наукова обґрунтованість рішень і їхня оптимальність зале-жить, з одного боку, від застосовуваних методів, викорис-товуваних у процесі розробки рішень, з іншого боку — від рівня знань і ступеня володіння законами розвитку суспіль-ства і керування. Тому для їхнього обліку і практичного за-стосування необхідно знати сутність і механізм їхнього прояву, а також ті умови, при яких вони починають діяти. Концепція людських відносин, у яких підкреслюється вели-чезна роль у процесі виробництва соціально-психологічних факторів, стверджує, що на поведінку працівників вплива-ють не тільки економічні стимули, але і соціально-психо-логічні потреби людей, що беруть участь у всіх складових даного процесу. Відносини між учасниками процесу роз-робки управлінських рішень базуються на людському по-водженні, його психологічної сутності, індивідуальності, його базових і програмуючих властивостях. Успіху неможливо домогтися рутинною, нехай Навіть кропіткою і сумлінною роботою керівника. Для успіху не-обхідна творчість, талант. Тільки в єднанні спеціальних знань, досвіду і творчості менеджера, його здатності вчити і знати, де зосередити свої головні сили — запорука успіху. Творчість є часовий процес, послідовність дій чи подій, що приводять до нової системи, що задовольняє поставлену мету в даний момент часу. Управлінське рішення буде ефективним, якщо воно реалізо-ване відповідно до пропонованих до нього вимог із законів керування. Результат, що. оцінює роботу системи уп-равлінських рішень, кількісно одержати важко, тому що во-на не робить продукції і не робить послуг. Отже, виникає не-обхідність оцінювати цей результат за допомогою відносної ефективності.

У керуванні при виробленні рішення можуть ставитися два завдання: вибір одного з альтернативних засобів для зада-них цілей чи вибір однієї з альтернативних цілей. Ці два за-вдання найчастіше мають спільне застосування при вирішуванні складних проблем на різних етапах їхнього розв'язання.

.Будь-яке вироблення рішення базується, як уже говорило-ся, на альтернативах вибору, ефективність яких необхідно враховувати вирішувану (ЛПР). Визначити, яке з можливих рішень буде найбільш правильним, ефективним у тім чи іншому випадку, часом, буває нелегко. Недосконалість на-явного інструментарію змушує ЛПР шукати цілий ряд чи критеріїв категорій, що не завжди дають однозначні відповіді в тім чи іншому випадку, що змушує його зверта-тися до експертизи чи інших інтуїтивних методів.

4. Процес реалізації рішень і його регулювання

Прийняття рішень і їхня реалізація — це безупинний і ком-плексний процес керування. Одночасно реалізуються різні по значимості, рівню і складності рішення. Одні з них досить складні, трудомісткі і вимагають значного часу для своєї ре-алізації, інші — більш швидкоплинні і для їхнього виконання ви-користовується менше сил і засобів. Але, так чи інакше, кожне рішення вимагає уваги і виконання. Дріб'язкових справ на ви-робництві просто не буває.

Процес реалізації прийнятого рішення буде більш ефектив-ний, якщо завдання будуть доведені вчасно до кожного виконав-ця, що будуть проінформовані про цілі і завдання колективу, структурного підрозділу і фірми в цілому. Виконавці повинні бу-ти забезпечені всім необхідним: кресленнями, інструкціями, ма-теріалами й інструментами, документацією про вибір раціональ-них методів і способів проведення робіт.

Адміністрація (при необхідності) завчасно робить навчання (перенавчання) кадрів, роз'яснює конкретну роль кожного виконав-ця у виробничому процесі, вирішує питання стимулювання праці.

У період підготовки до виробництва уточнюються і кон-кретизуються виробничі відносини між виконавцями і структур-ними підрозділами, уточнюються повноваження і відповідаль-ність персоналу по вертикалі і горизонталі, виробляється обмін інформацією па всіх рівнях з метою найбільш ефективного досяг-нення поставлених завдань.

Необхідно пам'ятати, що для рядового виконавця план повинен бути досить простий, тобто містити порівняно небагато пунктів, кількість нових операцій не повинна перевищувати 2-3, і фахівець повинен мати професійно достатню підготовку і мати відповідну кваліфікацію.

Забезпечення виконання розробленого плану буде не по-вним, якщо не будуть вирішені питання контролю. План контро-лю повинен відповідати на наступні питання:

"Хто контролює?", "Що контролювати?", "Як контролювати?", "Які засоби контролю?", "Коли

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10