правильність виставлених рахунків-фактур за вантаж.

Митний тариф потрібний для класифікації товарів з метою обкла­дання його відповідним митом.

Розрахунки по зовнішньоторгових операціях можуть здійснювати­ся за фактом відвантаження товарів у порту або на залізничній станції при поданні комплексу документів (страховий поліс, коносамент, рахунок-фактура тощо). У договорах між партнерами обумовлюються місце відвантаження, час передавання права власності, відповідаль­ність продавця перед покупцем, розподіл транспортних видатків між партнерами. Існують стандартні форми міжнародних угод, засновані на „Умовах поставки у міжнародній торгівлі". Основними є такі фор­ми розрахунку між партнерами:

С/Ф (вартість, фрахт, страховка) - продавець зобов'язаний за свій рахунок зафрахтувати судно, оплатити перевезення (фрахт), митні витрати і страхування вантажу до того моменту, коли він перетне борт судна при відвантаженні, а покупець бере на себе ризик щодо збереження вантажу після перетинання вантажем лінії судна;

ФОБ - продавець оплачує всі транспортні, страхові та митні витра­ти до моменту доставки вантажу (товару) на борт судна Покупець, у свою чергу, фрахтує судно і страхує вантаж;

ФОР (вільний на рейках або франко-відвантажувальна платфор­ма) - продавець повинен за свій рахунок доставити і завантажити товар до залізничного вагону, а решту витрат несе покупець;

ФОТ (франко-вантажний автомобіль) - продавець доставляє товар до вантажного автомобіля і оплачує всі витрати до моменту переда­вання товару перевізникові вантажу;

франко-завод - покупець отримує товар від продавця на місці його виготовлення або зберігання. Він несе всі витрати з транспортування і страхування вантажу;

ФОК (франко-відвантаження) - продавець оплачує всі видатки до моменту передавання вантажу в установленому місці його перевіз­нику;

ФАС (франко уздовж борту судна) - продавець повинен в установ­лений строк доставити товари до борту судна;

КАФ (вартість, фрахт) - продавець оплачує всі видатки з відванта­ження, страхування і фрахту до прибуття судна у порт призначення.

В усіх зовнішньоторгових розрахунках, що включають умову „франко", продавці несуть митні витрати.

Біржа і біржові операції

Не всі підприємницькі структури самостійно займаються реаліза­цією свого продукту. Багато з них при укладанні угод купівлі-продажу або обміну (бартеру) користуються послугами посередників. Таким посередником є біржа- товарна, товарно-сировинна, фондова, валют­на, універсальна її діяльність полягає в організації оптової торгівлі матеріальними, сировинними ресурсами, продукцією виробничо-тех­нічного призначення, товарами народного споживання, сільськогос­подарськими продуктами, валютою, цінними паперами. Біржа не має права провадити операції купівлі-продажу від свого імені, тобто не може виступати у торзі як продавець або покупець, її основна функ­ція - посередництво. Крім того, біржа виконує ще ряд функцій, а са­ме: виявляє попит і пропозицію; надає членам біржі та відвідувачам місця для торгу і його обслуговування; збирає та опубліковує біржо­ву інформацію (головним чином про операції та ціни), регулює супе­речки при укладанні та реалізації угод.

Біржа створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство або асоціація. Основним її завданням та змі­стом діяльності є організація постійно діючого оптового ринку. За­сновники біржі вносять початковий капітал, який становить статутний фонд, необхідний для оплати вартості основних фондів, утворення оборотних коштів та резервного фонду.

Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і організації, що оплатили постійне місце на ній.

Для організації біржової торгівлі необхідно визначити: перелік бір­жових товарів і процедур реалізації їх; роль котирувальних комісій у встановленні біржової ціни, статус маклерства та маклерів. Потріб­но також знати мову жестів біржи, розуміти її.

Біржова торгівля виступає у трьох основних формах: власне біржова (угоди укладаються через маклера у біржовому залі);

аукціонна (здійснюється на конкурентній основі в аукціонному залі); ярмаркова (торгівля за зразками, на основі виставки-продажу). Всі ці форми передбачають реалізацію товарів на посередниць­ких, комісійних засадах через біржові організації. Члени біржі мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічним апа­ратом і здійснювати операції. Відвідувачі біржі бувають постійними (які за це вносять річну платню) і разові (оплачують кожне відвідування) . Глядачі платять за вхід і не мають права брати участь у торгах

Біржі поділяють:

за принципом організації- на публічно- та приватно-правові. Перші функціонують під державним котролем, другі - є акціонерною компа­нією з публічною відповідальністю;

за сферою діяльності - міжнародні та національні;

залежно ви номенклатури - вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, універсальні.

Посередницькі операції на біржі мають право здійснювати тільки члени біржі, брокерські контори, фірми, у тому числі маклери, броке­ри, які від імені своїх клієнтів і укладають торгові контракти.

Крім брокерів на біржі здійснюють операції джобери (спекулянти), що провадять операції за свій рахунок, а також трейдери (біржові спекулянти), які скуповують контракти за свої кошти і продають до­рожче. Спекулянти, які виграють на підвищенні цін, звуться „биками", а на зниженні - „ведмедями".

До основних та допоміжних операцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару; спекуляції, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові това­ри; розробка типових контрактів; фіксування торгових угод, здійс­нення арбітражних функцій; ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

При укладанні термінового контракту покупець і продавець пере­дають брокеру маржу, тобто деяку грошову суму, яку брокер вносить у розрахункову палату біржі. Всі біржові операції реєструють. Біржо­вий механізм підтримує економічну боротьбу між бізнесменами за кращі умови господарювання, найвигідніші умови виробництва, реалі­зацію продукту і отримання максимального доходу.

При проведенні операцій на будь-якій товарній біржі укладається біржовий контракт, в якому обумовлюють строки поставки товару, його ціну, кількість, якість. Слід зазначити, що наявність товару на бір­жі на момент укладання угоди не є обов'язковою умовою.

У біржовій практиці виділяють два типи угод; на реальні товари і ф'ючерсні (строкові угоди).

Угоди на реальні товари поділяють на „кеш"-угоди (або