Так, по способу сплати розрізняють платежі лінійні (рівними частками), прогресивні (розмірами, що збільшуються), дигресивні (зменшуваними розмірами), прискорені, сезонні й ін.

По періодичності сплати платежі поділяються на щорічні, піврічні, щоквартальні і щомісячні, а по термінах їхнього внесення — на внесені на початку, у середині і наприкінці періоду сплати.

Законом України «ПРО лізинг» визначені наступні обов'язкові складові (елементи) лізингових платежів (п. 2 ст. 16):

сума, що відшкодовує при кожнім платежі частину вартості об'єкта лізингу, який амортизується за термін, за який вноситься лізинговий платіж;

сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за притягнутий ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

сума відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Результати аналізу договорів лізингу і відповідної науково-методичної літератури показали, що до складу платежів можуть також входити:

премія лізингодавцю за ризик;

митні платежі;

сума податків, що лізингодавець сплачує за об'єкт лізингу, якщо такі передбачені чинним законодавством.

Вигідним для лізингоотримувача є включення в загальну вартість лізингу також наступних витрат:

на транспортування об'єкта лізингу до місця його експлуатації;

на монтажні і пусконалагоджувальні роботи;

на навчання фахівців для роботи на лізинговому устаткуванні й ін.

Таким чином, сума лізингових платежів на аграрному підприємстві не зводиться тільки до вартості повної чи часткової амортизації об'єкта лізингу, як це іноді вважають. Структура платежів має багатокомпонентний характер. Розглянемо деякі їх складові.

Відшкодування вартості, точніше залишкової вартості, об'єкта лізингу здійснюється по періодах, як правило, у розмірі відповідних амортизаційних відрахувань. Згідно ст. 18 Закону України «ПРО лізинг» договором лізингу за домовленістю сторін може бути передбачена прискорена амортизація об'єкта лізингу.

Однак сума відшкодування вартості об'єкта лізингу не обов'язково повинна бути рівною нарахованій амортизації. Це має принципове значення.

Плата за кредитні ресурси (відсоток за кредит) визначається шляхом множення величини кредитних ресурсів на кредитну ставку у відсотках, ділену на 100. При цьому під кредитними ресурсами розуміється сума боргу, котра постійно зменшується, і тому плата за кредит також постійно зменшується.

Винагорода лізингодавця (лізингова маржа, комісійна винагорода й ін.) містить у собі власні витрати лізингодавця і його прибуток. До складу зазначених витрат входить, наприклад, оплата послуг лізингових брокерів.

Щодо розміру комісійної винагороди існують різні думки. Найчастіше вважають, що він визначається за кожен період шляхом множення несплаченої вартості лізингового майна на річну процентну ставку комісійної винагороди в частках.

Додаткові послуги лізингодавця лізингоотримувачу можуть бути непостійними й оплачуватися нерівномірно. Це залежить від утримування, обсягу і періодичності (тривалості) послуг і умов укладеного договору лізингу. Вартість послуг може бути обчислена і додана до основної суми лізингового платежу. До додаткових послуг відносяться:

інформаційні, консалтингові, юридичні;

технічні;

по навчанню персоналу;

рекламні (витрати на рекламу лізингодавця);

оплата відряджень лізингоотримувача;

інші послуги лізингодавця.

Розмір премії за ризик залежить від рівня і видів ризику лізингодавця при реалізації лізингової угоди. Премія за ризик лізингодавця може бути врахована в ставці його комісійної винагороди, а через неї — у ставці лізингового відсотка, що поєднує ставки по кредитах і комісійній винагороді. Чим більше ризик, тим вище ставка.

Проблема сплати мита виникає по договорах міжнародного лізингу, а її розмір визначається відповідно до вимог діючого законодавства.

Загальна сума лізингових платежів на аграрному підприємстві не є постійною величиною. Вона залежить від швидкості відшкодування вартості об'єкта лізингу: чим швидше окупається вартість лізингового майна, тим менші відсотки нараховуються на ще не погашену вартість цього майна. І навпаки, перенесення сплати перших лізингових платежів на більш пізній термін приводить до росту нарахованих відсотків на вартість лізингового майна і загальної суми платежів.

У договорі лізингу може бути передбачена зміна загальної суми, графіка і розміру окремих виплат лізингових платежів за домовленістю сторін у випадку виникнення нових обставин, що можуть призвести до втрат сторін. До таких обставин можна віднести ріст темпів інфляції вище визначеного сторонами рівня, істотна зміна рівня відсотків за кредит і ін.

Навряд чи не найважливішим є вибір методу нарахування лізингових платежів. З практики і науково-методичної літератури відомі наступні основні методи:

з регулярним періодичним відшкодуванням вартості майна рівними чи нерівними частками;

з відстрочкою платежів;

з авансовим платежем;

з авансуванням викупу об'єкта лізингу по залишковій вартості;

по обраній сторонами договору підставі.

Відомі також платежі зі зростаючою ставкою лізингового відсотка, платежі при переоцінці вартості лізингового майна й ін.

Окрему групу складають розрахунки, що базуються на теорії фінансових рент без застосування норм амортизації, згідно яким усі поточні платежі (крім авансового) є рівними, але мають різну структуру.

Список використаної літератури

Коммерческая деятельность. Учебник Ф.П.Половцева. М.: «Инфра-М», 2000 г.

Коммерческая деятельность. Учебник Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегина. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000 г.

Торговое дело: экономика и организация. Учебник под общ. Ред. Л.А.Брагиной и Т.П.Данько. М.: «Инфра-М», 1997 г.

Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р.

Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України.— №2.— 1999, с.43

Чекмарева Е.Н. Лизинговый бизнес. — Москва: "Экономика", 1993

Васильев Н.М. Лизинг: организация, нормативно-правовая основа, развитие. — М.: 1997

Горемыкин В.А. Лизинг: практическое учебно-справочное пособие. — М.: 1997.