видатний австрійський економіст першої половини XX ст., творець еволюційної теорії економічного розвитку, синтезував рівноважний і нерівноважний методи аналізу ринкового господарства. У своїй книжці "Теорія економічного розвитку" він у такий спосіб визначає поняття підприємця: "Підприємцями ми називаємо господарських суб'єктів, функцією яких є саме здійснення нових комбінацій і які виступають як його активні елементи". У 1934 р. Шумпетер трактує підприємця вже як новатора, що розробляє нові технології. У той період (1934- 1948) після Великої депресії в США прокотилася бурхлива хвиля нових технологічних розробок, які повинні були забезпечити перемогу в боротьбі з конкурентами. Звісно, таке визначення підприємця є однобічним, однак воно звертає увагу на основну на той час особливість підприємницької діяльності — розробку нових технологій. Саме вони дали змогу провідним капіталістичним країнам вийти з економічної кризи.
У працях Шумпетера міститься теорія і практика економічної думки, він спробував дати цілісне уявлення про механізм функціонування і розвиток капіталістичної економіки. Учений висунув теорію "ефективної конкуренції", що базується на взаємодії монополій з урахуванням нововведень. Однак він вважав, що підприємницька діяльність має регулюватися державою.
Одне з провідних місць в історії сучасної економічної думки посідає австрійський економіст, найвизначніший представник неолібералізму як напряму в економічній теорії Ф. фон Хайєк (1899-1985). Його праця "Шлях до рабства" (1944) по суті є памфлетом.
За своє довге життя Хайєк вивчив широке коло проблем. У 1974 р. він став лауреатом Нобелівської премії з економіки в галузі теорії грошей, капіталу й аналізу взаємозалежності економічних, соціальних і структурних явищ. Він наголошував, що в системі ринку для виробника (підприємця) основна і найважливіша перевага — одержання прибутку. "Прагнення до прибутку — це саме те, що дає змогу найбільш ефективно використовувати потенціал виробництва. Висо-косвідоме соціалістичне гасло "Виробництво в ім'я споживання, а не заради прибутку" свідчить про цілковиту відсутність розуміння того, як примножуються виробничі можливості".
У 1961 р. Хайєк запропонував таке визначення підприємництва: підприємництво — це пошук і дослідження нових економічних можливостей, характеристика поводження, а не якихось певних занять. Таким чином, новаторство є характеристикою самого процесу діяльності, що полягає в пошуку нових можливостей.
Інший, відомий вчений — американський економіст Пітер Друкер визначає (1964 р.) підприємця в такий спосіб: підприємець — це людина, що використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою.
Чому підприємець спочатку виник у торгівлі, у сільському господарстві, і лише згодом — у промисловості? Це залежало від епохи, від попередньої історії, від розвитку науково-технічного прогресу. Наприклад, розвиток суднобудування і судноплавства (відкриття нових річкових і морських шляхів) зумовив морські переміщення людей, перевезення і розвиток міжнародної торгівлі. Усе диктувалося економічним середовищем життєдіяльності людини. Будь-який вчений-економіст будував свої господарські теорії розвитку виходячи з тієї епохи, в якій жив. Світ змінювався. Відповідно еволюціонували погляди економістів і на підприємництво, що позначилося на економічній теорії загалом.
Друга половина XX ст. — це період впровадження різноманітних винаходів, ера космосу, електроніки, радіолокації, атома...
Якщо зазирнути трохи вперед, то можна припустити, що підприємництво в 2000-2010 pp. перейде в якісно новий стан — розвиватиметься головно за рахунок власних коштів. Насамперед через упровадження винаходів. Підприємництво вдосконалює ринкові умови, економіку, конкурентоспроможність, воно спрямоване на розвиток ринку, на економічне зростання.
До лауреата Нобелівської премії з економіки 1973 р. Василя Ле-онтьєва (1906-1999) популярність прийшла у зв'язку з розробкою методу економічного аналізу "витрати — випуск". До кола інтересів В. Леонтьева входило вивчення багатьох проблем економіки, як теоретичних, так і практичних. За завданням ООН учений керував великою роботою "Майбутнє світової економіки" (1977), в якій виклав основні тенденції змін у світовій економіці в перспективі до 2000 р. Його твердження про те, що економічна наука за сто років мало просунулася вперед (тим більше в радянській країні), актуальне й нині. Його праці — частина економічної думки Заходу, що використовуються на практиці. На їхній основі багато західних держав регулюють і формують ринкову економіку, орієнтовану на поліпшення добробуту більшості людей.
Практика свідчить, що ані в Росії, ані за кордоном дотепер не створено загальноприйнятої теорії підприємництва, хоча потреба в такій теорії очевидна. Однак це процес складний, він залежить як від об'єктивних, так і від суб'єктивних причин.
Узагальнено можна дати таке визначення: підприємництво — це особливий вид економічної активності, де як раціональна мається на увазі діяльність людини, спрямована на одержання прибутку; ця діяльність ґрунтується на ініціативі, мотивації, аналізі й інноваційній ідеї. У подальших розділах нашого навчального посібника ці загальні характеристики підприємництва розвиваються докладніше.
Незважаючи на багаторічну ринкову риторику щодо корисності підприємництва в Україні, воно перебуває у зародковому стані. Серед головних причин — недосконалість законодавчої бази, її часті зміни і непередбачуваність, занадто великий податковий тиск, відсутність повноцінної інфраструктури підтримки підприємництва, втрата його традицій і навичок у радянські часи, майже повне зникнення відповідного прошарку суспільства.
Ставлення до підприємництва під час панування адміністративно-командної системи мало суперечливий характер: від ліквідації "як класу" непманів і заможних селян наприкінці 1920 — на початку 30-х років до боротьби із спекуляцією і "цеховиками" у 1970-80-х роках. Переслідували навіть тих, хто просто "без узгодження" відступав від звичайних стереотипів, виявляв ініціативу, підприємницьку активність навіть в інтересах суспільства.
Передумовою піднесення ролі підприємництва у суспільстві є формування розширеного відтворення на ринкових засадах, подолання перешкод на цьому шляху, використання досвіду інших країн. Для цього потрібно глибоко опанувати економічні основи, зрозуміти сутність і внутрішню природу підприємництва як організаційно-економічного феномену ринкового господарства.
Підприємництво подолало