зростання інших видів активної частини осно-вних фондів.
Методом порівняння звітних даних у таблиці 1 (складеної за формою 11), які показують вартість основних фондів на поча-ток і кінець планового періоду, проводять аналіз основних фон-дів. Відношенням окремих видів основних фондів до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури основних фондів на початок і кінець звітного періоду можна ви-явити динаміку її змін і відхилень.
Так, за даними таблиці 1 вартість основних фондів на під-приємстві зросла на 130 тис. грн. (2081 1951), або на 7%, у тому числі основних виробничих фондів на 160 тис. грн. (1981 -1821), або на 9%. Збільшилась частка основних виробничих фон-дів у загальній кількості на 2,6% і відповідно зменшилась частка невиробничих фондів (наприклад, відбулася приватизація житло-вого фонду), а також значно збільшилась питома вага активної частини фондів (від 48,84% до 53,0%).
Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забез-печить керівництво підприємства інформацією про склад основ-них фондів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних фондів за група-ми. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних фондів, а також визначити міру впливу цих змін на по-казники використання основних фондів.
Постійно змінюється і обсяг основних фондів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні фонди від інших підприємств у порядку безоплат-ної передачі.
Таблиця 1
Наявність, рух та динаміка основних фондів
Основні фонди | Наявність на початок звітного періоду | Надходження за звітний період | Вибуття за звітний період | Наявність на кінець звітного періоду | Відхилення тис. грн.
тис. грн. | Питома вага, % | тис. грн. | Питома вага, % | тис. грн. | Питома вага, % | тис. грн. | Питома вага, %
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9
1 . Промислово-виробничі основні фонди у тому числі: | 1821 | 93,3 | 250 | 92,6 | 90 | 64,3 | 1981 | 95,2 | 160
- активні фонди | 953 | 48,84 | 225 | 83,3 | 75 | 53,5 | 1103 | 53,0 | 44
2. Виробничі основні фонди інших галузей | - | - | - | - | -————
3. Невиробничі основні фонди | 130 | 6,7 | 20 | 7,4 | 50 | 35,7 | 100 | 4,8 | -30
Усього | 1951 | 100 | 270 | 100 | 140 | 100 | 2081 | 100 | 130
Отже, зміни обсягу основних фондів підприємства обумов-люються їх надходженням і їх вибуттям.
Аналізуючи основні фонди, треба брати до уваги те, що збі-льшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних фондів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.
Проаналізувавши динаміку та структуру основних фондів, не-обхідно розглянути технічний стан фондів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.
Для характеристики технічного стану основних фондів вико-ристовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допо-міжних) коефіцієнтів.
Розрізняють два види зносу - фізичний і моральній. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.
Фізичний знос це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх викори-стання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльно-сті - під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є ви-користання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.
Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кіль-кість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного ста-ну основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів.
Моральний знос це знецінення об'єктів основних фондів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробниц-тва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктив-ніших машин.
Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об'єкта основних фондів. За морального зно-су другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно вра-ховувати продуктивність об'єкта основних фондів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники за-собів праці сучасної конструкції. Найскоріше і найбільше мора-льно зношуються активні основні форми.
Фізичний знос основних фондів частково компенсується ре-монтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.
Амортизаційні відрахування частина вартості основних фондів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть ві-домості про використання аналогічних видів основних фондів.
На практиці суму амортизації визначають на основі норм амо-ртизації. При цьому припускають, що основні фонди зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних фо-ндів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично пе-реглядаються та вдосконалюються.
Для науково обґрунтованого планування відтворення основ-них фондів необхідні дані про їх стан, який характеризують кое-фіцієнти зносу і придатності засобів праці.
Коефіцієнт зносу характеризує ту частку