План

1. Дайте визначення максимального розміру ризику на одного постачальника.

2. Дайте визначення „великого” кредиту комерційного банку.

3. Практичні завдання.

1. Дайте визначення максимального розміру ризику на одного постачальника

Нормативи кредитного ризику. Максимальний розмір ризику на одного постачальника (Н7) відображає співвідношення сукупної заборгованості одного позичальника до капіталу банку і відображає рівень диверсифікації кредитних вкладів, а разом з цим – рівень ризику втрат ліквідності при невиконання зобов’язань окремими постачальниками.

Максимальний розмір ризику на одного позичальника розраховується за формулою:

де Зс – сукупна заборгованість за позиками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих для цього позичальника;

К – капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н7 не повинно перевищувати 25%.

Загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредиторів не має перевищувати 25% капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) встановлюється, як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп, пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу комерційного банку, і розраховується за формулою:

де Ск – сукупний розмір „великих” кредитів;

К – регулятивний капітал комерційного банку.

Максимальне значення нормативу Н8 не повинно перевищувати восьмикратного розміру регулятивного капіталу банку. Якщо сума всіх „великих” кредитів перевищує восьмикратний розмір капіталу не більше, ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16%), якщо ж перевищує більше, ніж 50%, то вимоги повторюються, тобто значення показника платоспроможності банку (Н2) має бути меншим, ніж 24%.

2. Дайте визначення „великого” кредиту комерційного банку

Органи банківського нагляду завжди приділяли велику увагу концентрації ризиків банків. Їх мета з точки зору управління кредитними ризиками полягає в перешкодженні тому, щоб банки в надміру покладалися на одного великого позичальника чи групу позичальників, але одночасно вони повинні диктувати банком – кому можна надавати кредит, а кому ні. Сучасне банківське регулювання зазвичай становить умови банку не виготовляти інвестиції; не надавати великі кредити чи інші види кредитних інструментів будь-якій окремій юридичній особі; чи групі взаємопов’язаних юридичних осіб взверх встановленого відсотку від капіталу банку і резервів. Використовуючи ці обмеження, органи нагляду можуть контролювати як банківській сектор вцілому, так і структуру кредитних _________ окремих банків, щоб захистити інтереси вкладників і запобігти кредитній ситуації в банківському секторі.

Більшість країн встановлюють ліміт на суму кредиту одному клієнту в розмірі не більше 10-25%; капіталу банку, хоч в деяких країнах цей ліміт доходить до 30-40%. Базельський комітет по банківському нагляду рекомендує максимальне значення даного ліміту – рівня 25% із знижкою його до 10%, коли це реально. Нижня мета при досягненні якої, необхідно звітуватися перед контролюючими органами зазвичай встановлюється трохи нище максимального ліміту. Органи нагляду можуть, таким чином приділяти особливу увагу кредитам, які перевищують дану мету і давати банкам можливість приймати міри до того який ризик концентрації стан в надміру великим.

Основна складність при визначенні максимального ліміту. Органи нагляду можуть, таким чином приділяти особливу увагу кредитам, які перевищують дану мету і давати банкам можливість приймати міри до того, який ризик концентрації стан в надміру великим.

Основна складність при визначенні максимального розміру виданих засобів полягає в тому, щоб зрозуміти, чи можна включати в аналіз інші форми кредитних інструментів. В аналіз включаються умовні обов’язки і кредитні субститути, такі як: гарантії; акценти; акредитиви, а також майбутні потреби, які банк зобов’язався забезпечувати. В принципі умовні обов’язки повинні братися з розрахунку при визначенні сукупної величини кредитних ризиків, хоч деякі з них можуть розглядатися з іншої точки зору. Наприклад, гарантія по фінансових зобов’язаннях може розглядатися не так як гарантія виконання. Враховуючи або не враховуючи заставу при оцінці відповідності лімітам також спірне питання., так як визначення вартості застави це процес в певній мірі – суб’єктивний. Розумно не розглядати заставу при визначенні розміру виданих засобів.

Ще одне важливе питання заключається в визначенні терміна „один клієнт”. В відповідності з міжнародною практикою таким клієнтом вважається одна або група взаємопов’язаних фізичних та юридичних осіб, які являються позичальниками одного і того ж фінансового інститута та його дочірніх підприємств. Формально, окремі клієнти дійсно можуть бути взаємопов’язаними або контролювати інших клієнтів – зазвичай за рахунок вкладення 25% голосів, контрольним пакетом акцій, або маючи право участі в управлінні підприємством. Крім того, кредити видані таким взаємопов’язаним клієнтам можуть становити для банку єдиний ризик, так як між ними існують фінансова взаємозалежність і очікуване джерело погашення у них одне і теж.

З практичної точки зору, великі кредити як завжди являються ознакою бажання банку підтримувати певних клієнтів. Банки, які захоплюються кредитуванням великих корпоративних клієнтів іноді забувають по ризики, пов’язаних з таким кредитуванням.

Питання управління великими кредитами мають наступні додаткові аспекти: адекватність політики банку; інструкції і процедури, які відслідковують загальні або взаємопов’язані володіння; ефективний контроль; спільні грошові потоки. У ставленні до великих клієнтів банк повинен приділяти велику увагу повноті і точності інформації. Працівники кредитного відділу банку повинні завжди стежити за подіями, які впливають на діяльність великих позичальників, незалежно від того, виконують вони свої обов’язки перед банком чи ні, якщо будь-які зовнішні події викликають занепокоєння, банк повинен запросити у позичальника додаткову інформацію. Якщо є ймовірність того, що позичальник матиме проблеми при виконанні своїх обов’язків перед банком, то інформація про це не повинна бути надана вище відповідності з