а значить і інформації, повинен діяти на законних підставах та в межах

своєї правової компетентності. З іншого боку, чисто психологічно учасникам

ринку цінних паперів буває нелегко звикнути до думки, що документом може

бути не тільки інформація, викладена на папері, але й виражена на інших

носіях /у вигляді комп'ютерного запису/.

Характеризуючи далі поняття "цінні папери", необхідно зазначити, що не

кожний грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним

критерієм, у відповідності до якого деякі грошові документи ввижаються

цінними паперами, а інші ні, с законодавче закріплення переліку цінних

паперів Тут потрібно звернути увагу на ряд важливих моментів.

По-перше, в більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних

паперів, тобто перлік грошових документів, які мають статус цінного паперу.

По-друге, вказаний перелік, як правило, закріплюється законодавче, тобто

в актах, які мають юридичну силу.

Ринок цінних паперів завжди регулюється нормативно-правовими

актами, що знаходяться в певній ієрархічній залежності. Це означає, що

деякі нормативні акти мають більшу юридичну силу, інші - меншу. В ієрархії

закон займає більш високе становище в порівнянні з підзаконними актами.

Закони приймаються органами законодавчої влади. Відносно України -

Верховною Радою України, США - Конгресом, Великобританії, Франції, Японії -

парламентом і т. д. Підзаконні акти в більшості випадків приймаються

органами державної виконавчої влади, в Україні, наприклад, Кабінетом

Міністрів, Міністерством фінансів і т.д., в США і Франції - Комісією з

цінних паперів, в Японії - Міністерством фінансів. Підзаконні акти

створюються для виконання законів, як ) своєрідні механізми їх реалізації,

тому вони не повинні суперечить законам чи перекручувати їхній зміст.

Підзаконні акти мають меншу в порівнянні з законом юридичну силу. Це

означає, що у випадку неспівпадання між нормами закону і нормами

підзаконного акту керуватися слід положеннями закону. Термін

"законодавство" в переважній більшості випадків означає сукупність законів

й підзаконних актів, що регулюють ринок цінних паперів.

По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн,

може бути вичерпним чи відкритим. Це означає, що в першому випадку цінними

паперами визнаються лише ті грошові документи, які прямо вказані в

переліку, а інші не можуть вважатися такими. Коли ж перелік є відкритим, то

до категорії цінних паперів відносяться усі грошові документи ,

перераховані в законі, а також інші, не зазначені в переліку, якщо вони

задовольняють встановлені законом вимоги. Наприклад, японський закон "Про

цінні папери і фондову біржу"/1948/, Закон України "Про цінні папери і

фондову біржу /1991/ містять вичерпний перелік цінних паперів, а в США в

"Законі про цінні папери"/1933/ цей перелік є відкритим.

По-четверте, переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузькими.

Тобто в них можуть включатися більша чи менша кількість грошових

документів.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містить незначний

перелік видів цінних паперів - усього сім: акції; облігації внутрішніх

державних місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання

держави; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Японський закон "Про цінні папери і фондову біржу" містить більш широкий

перелік – дев’ять видів цінних паперів: акції; урядові облігації;

місцеві облігації; спеціальні облігації юридичних осіб; забезпечені і

незабезпечені облігації юридичних осіб; інвестиційні сертифікати, що

випускаються юридичними особами, створеними згідно із спеціальними

законами; бенефіціарні сертифікати трастів; цінні папери, що випущені

іноземними державами чи іноземними юридичними особами, які мають такий же

самий статус, що й вище перераховані цінні папери;

сертифікати, які випущені за розпорядженням уряду.

Закон СІЛА про цінні папери /1933/ містить ще більший перелік цінних

паперів. У відповідності до статті 2 цього закону "цінний папір" означає

"будь-яку коротко термінову облігацію, пай, казначейську частку, державну

облігацію, забезпечену облігацію, боргове свідоцтво, сертифікат участі в

будь-якій доходно-розподільчій угоді, сертифікат трасту із забезпеченими

активами, засновницький сертифікат, сертифікат про підписку на цінні

папери, акції в обігу, частку в неподільному паї газо- чи

нафтопідприсмства, подвійний опціон чи привілей, пов'язаний з будь-яким

цінним папером, депозитним сертифікатом чи з групою цінних паперів, чи з

цінними паперами, що грунтуються на індексних показниках чи вартісних

індексах, чи будь-який опціон продавця, покупця, або привілей, отриманий на

національній фондовій біржі і пов'язаний з іноземною валютою, чи будь-яку

приналежність або участь, тимчасовий чи проміжний сертифікат, розписку,

гарантію, право на підписку, чи право на придбання усього

вищеперерахованого".

По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелік

цінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають

правового статусу цінного паперу. Наприклад, чеки, квитанції, платіжні

доручення, довіреності та ін.

По-шосте, кожний національний ринок цінних паперів поряд з великою

кількістю спільних, з іншими національними ринками, рис мас і свої

особливості. Ці особливості можуть бути реальними, що пояснюються

історичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістичне походження.

Наприклад, якщо порівняти переліки цінних паперів, що містяться у

вищеприведених японському та американському законах, то стає очевидним, що

при визначенні видів цінних паперів японський підхід є більш "жорстким", а

американський - відносно "вільний". В Японії право більше стежить за тим,

щоб тільки певні грошові документи були цінними паперами. В той же час

право США готове визнати в якості цінних паперів значно більшу кількість

грошових документів. Для законодавства Японії - виходячи з національно-

історичних особливостей - не властиво вживати вирази типу "будь-який

інструмент, що розуміється як цінний напір". І навпаки, термін "сертифікат

участі в дохідно-розподільчій угоді" чи інші представляють собою

особливості еволюції американського ринку.

Лінгвістичні відмінності проявляються двояко. Подекуди цінні папери, що

мають аналогічний статус, називаються різними термінами. Наприклад, у

Європі короткотермінові зобов'язання держави іноді називають "драфтом", у

США - "біллем".