В умовах складного фінансового і економічного становища України значна дефіцитність бюджету спонукає державу до вибору найбільш оптимальних методів його покриття. Одним із таких методів є залучення Міністерством фінансів України коштів шліхом випуску таких державних цінних паперів, як облігації, що вільно купуються і продаються на фондовому ринку України вже не один рік. Саме таким способом держава намагається пожвавити вторинний ринок цінних паперів, який протягом декількох років перебував у досить пригніченому стані. Нажаль, це якихось особливих результатів, крім нових боргів, не принесло ні державі, ні ринку цінних паперів [9, с. 64].

Але завжди слід пам’ятати про те, що наявність розвинутого вторинного ринку державних цінних паперів полегшує їх первинне розміщення, оскільки дає змогу їх держателям при необхідності здійснювати реалізацію облігацій, якими вони володіють.

Основні причини, які заважають в даний час нормальному розміщенню та функціонуванню державних облігацій на вторинному ринку, можна розподілити на такі групи:

економічні (складне економічне становище в державі та нестійкість національної валюти);

політичні (Верховна Рада погоджується з тим, що випуск державних цінних паперів – облігацій є необхідним, але депутати мають різні думки стосовно використання залучених, від випуску облігацій, коштів);

фінансові (податковий тиск, проблеми неплатежів, недостатність кредитно-фінансових ресурсів);

психологічні (населення не довіряє державним структурам через невиконання останніми своїх зобов’язань);

інші перешкоди (відсутність пільг з боку держави; неліквідність цінних паперів в цілому).

Отже, які заходи необхідно впровадити, щоб виправити таке становище на вторинному ринку цінних паперів? По-перше, що дуже важливо, треба відновити довіру населення до держави. А це можливо лише за умов постійного нарощування обсягів виробництва, стабілізації економічного становища в цілому, забезпечення соціальних гарантій. По-друге, з метою збільшення масштабів вторинного ринку державних цінних паперів фондовою біржею слід надавати певні пільги клієнтам, які здійснюють операції з такими цінними паперами. Усе повинно чітко обумовлюватися законодавчо і спрямовуватися на пожвавлення торгів. По-третє, прибутковість державних цінних паперів, які емітуються, повинна бути привабливою для інвесторів, перевищувати темпи інфляції та банківські відсотки на вкладах.

Отже, держава повинна всемірно підвищувати свою роль у формуванні і розвитку вторинного ринку цінних паперів, важливе місце на якому відводиться професійним учасникам фондового ринку. Під професійною діяльністю на ринку цінних паперів України розуміється підприємницька діяльність щодо перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також відносно організаційного, інформаційного та інших видів обслуговування випуску і обігу цінних паперів [16, с. 141].

На ринку цінних паперів можуть здійснюватися слідуючи види діяльності:

торгівля цінними паперами – це здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають їх оплату для передачі новому власнику на підставі договорів-доручень за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством;

депозитарна діяльність – це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;

розрахунково-клірингова діяльність – це діяльність з визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за них;

діяльність з управління цінними паперами – це діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, в якому є перелік іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

діяльність щодо організації торгівлі на ринку цінних паперів – це надання послуг, які безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами на їх біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, в тому числі й посередницька щодо їх випуску та обігу, здійснюється юридичними і фізичними особами винятково на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством [№ 20, с. 76].

Професійною діяльністю на ринку цінних паперів, слід вважати:

для юридичних осіб – придбання ними цінних паперів та наступне відчуження цих цінних паперів протягом календарного року після їх отримання, якщо загальний оборот їх обігу (визначений, виходячи з номінальної вартості цінних паперів) перевищує суму еквівалентну 10000 неоподаткованих мінімумам доходів громадян;

для фізичних осіб – придбання ними цінних паперів від свого імені та за свій рахунок на підставі укладених угод та наступна продажа цих цінних паперів протягом календарного року, якщо обсяг угод (визначений, виходячи з номінальної вартості цінних паперів) перевищує суму, еквівалентну 1000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян.

Приведені показники розміру доходу, одержаного від операцій з цінними паперами, не поширюються на випадки, коли операції по купівлі-продажу цінних паперів здійснюються через торгівця цінними паперами, який має відповідний дозвіл (ліцензію) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

З