HBpf — річна величина постійних витрат. Для групи виробів беззбитковість визначається шляхом під-сумовування всіх витрат на кожний вид товару і зіставлення їх п сумарним обсягом продаж:

де / — вид товару в групі п.

Аналіз чутливості і беззбитковості дозволяє виявити доміну-ючі змінні і, варіюючи їх складовими, оцінити проект з точки зору доцільності здійснення інвестицій. Передумовами такого ана-лізу є стабільна соціально-економічна обстановка в країні і циві-лізоване конкурентне середовище.

На будь-якій стадії життєвого циклу інвестицій значення домінуючих змінних можуть суттєво відхилятися від передбачених проекті. Більше того, можуть виникати нові змінні, які мати-домінуючий характер. Тому для інвестора набуває першо-то значення аналіз імовірності здійснення проекту. Крім того, інвестиційний проект повинен бути обґрунтований з точки зору національної економіки. Таку оцінку у світовій практиці прийнято називати економічною.

Висновки

Отже, особливістю міжнародно-правового регулювання іноземного інвестування є те, що в міжнародних кон-венціях відсутнє таке поняття, як «інвестиції», що по-в'язано із нерівномірністю та непередбачуваністю роз-витку світових господарських відносин. Поняття «ін-вестиції» визначається, як правило, в національних за-конах держав, які потім можуть використовуватися у разі необхідності.

На сьогодні застосовуються дві основні системи нор-мативного регулювання угод з іноземними інвестиціями. По-перше, це норми, що діють у межах національних пра-вових систем. По-друге, норми, що діють в межах системи міжнародного права. Вони містяться в двосторонніх та ба-гатосторонніх угодах і договорах. Із останніх, такими, що найчастіше застосовуються, є Вашінгтонська конвенція 1965 p. і Сеульська конвеція 1985 p.

В сфері інвестиційних угод наявність двох вказаних підходів необхідно розглядати як підтвердження волі сто-рін при укладенні контракту. Держава та громадяни інших держав, що укладають інвестиційні контракти, самі повинні приймати рішення щодо обрання системи норм, які регулюють їх взаємовідносини. Після цієї стадії не до-пускається відмова від виконання сторонами своїх зо-бов'язань з даного контракту, включаючи висування пре-тензій, що базуються на імунітеті держав.

В науці існує три погляди на вказану проблему.

Перший полягає в тому, що до контрактів, підписаних суб'єктами міжнародного публічного права та приватни-ми особами, застосовується міжнародне право.

Другий виходить з того, що, оскільки приватні особи не є суб'єктами міжнародного публічного права, то в да-ному випадку національний закон повинен застосовува-тися замість міжнародного публічного права.

І третій погляд передбачає, що для сприяння еконо-мічному розвитку держав не слід дотримуватись якоїсь однієї позиції. При цьому, виришення цього питання за-лежить від конкретних обов'язків сторін. Іншими слова-ми, сторони самі повинні вказати на свою волю при укла-денні такого контракту. І саме в цьому полягає суть Вашінгтонської конвенції 1965 p., тобто третій погляд є найбільш прийнятним.

Для вдосконалення міжнародно-правового регулюван-ня іноземного інвестування доцільно підвищувати роль дво- та багатосторонніх інвестиційних угод, спрямованих на захист іноземних інвестицій. Саме такі угоди можуть в сучасних умовах забезпечити найбільшу стабільність і пе-редбачуваність світових господарських зв'язків. Укладен-ня дво- та багатосторонніх угод щодо сприяння та захист іноземних інвестицій обумовлено дією так званих «інве-стиційних ризиків». При цьому вони можуть мати харак-тер комерційних і некомерційних (політичних) ризиків. Необхідно зазначити, що систему правових гарантій від інвестиційних ризиків можна поділити на дві системи. Перша забезпечує правовий захист відповідно до норм національного законодавства. Друга включає в себе захо-ди міжнародно-правового характеру, що базуються на дво- та багатосторонніх угодах.

Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефектив-ності (привабливості) інвестування.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийо-мів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою спів-відношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витрата-ми (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна приваб-ливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінан-сову (комерційну), бюджетну та економічну.

Література:

1. Стратегической планирование инвестиционной деятельности. – М., 2000.

2. Анализ экономической эффективности. – М., 2001.

3. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных процессов. М.: Юнити, 1997.

4. Под ред. Данилочкиной. Контроллинг как инструмент управления финансами. М.: Юнити, 1998.

5. В.В. Ковалев. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 1998.

6. Под ред. Терехина В. И. Финансовое управление фирмой. М.: Экономика, 1998.

7. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. - М.: Банки и

биржи, ЮНИТИ, 1997. - 247 с.