Курсова робота
на тему : “ Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки”
Вступ.
Сучасний стан світового сільського господарства з огляду на стрімкий розвиток суспільства, підвищення рівня технологій, продуктивності праці, а також різкого демографічного росту в світі вимагає детального дослідження. Світовий перерозподіл ролей країн у світовому сільськогосподарському виробництві істотно впливає на їх економічне становище. Особливе значення положення в світовій торгівлі і виробництві має для країн, що лише нещодавно стали на шлях ринкових реформ. Такою країною є і Україна. В роботі розглянуті світові обсяги виробництва та експорту-імпорту сільськогосподарських продуктів, а також на їх тлі показники України.
Обравши курс ринкових відносин, Україна тим самим обрала шлях входження до світового економічного простору, що є невід’ємною умовою успішного розвитку будь-якої держави. В роботі розглянуті основні шляхи входження України до ринкової економіки, серед яких створення різноманітних форм власності, створення ринку землі та її економічна оцінка, пріоритет у перерозподілі національного доходу та державна підтримка ринкового механізму регулювання сільськогосподарського виробництва.
Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку світового сільського господарства.
Протягом 1998 року розвитку світової економіки були притаманні такі позитивні тенденції:
економічна і фінансова стабілізація в Азії;
стабільність на фінансових ринках промислово розвинутих країн;
зниження відсоткових ставок у США, Європі та Японії, внаслідок чого помітно прогрес у зміцненні фінансової системи, стимулюванні економіки;
Успішне впровадження євро.
Зростання на 2.5% світового реального ВВП свідчить, що світовій економіці вдалося подолати вплив негативних чинників і зберегти базову тенденцію до зростання. При цьому загалом утримувалися низькі рівні інфляції навіть у країнах, економіка яких функціонувала на межі потенційних можливостей.
Реальна загроза економічного спаду впродовж 1998 року була пов’язана з такими чинниками:
Уповільнення темпів зростання світової економіки після кризи в Азії внаслідок затяжної стагнації і падіння внутрішнього попиту в економіці Японії та сусідніх із нею країн – Індонезії, Таїланду, Кореї і Малазії. Із середини 1997 року зростання обсягів промислового виробництва у світовій промисловості уповільнилося. Мінімальними (3.3%, починаючи з 1985 року) стали і темпи зростання товарообігу в міжнародній торгівлі;
Погіршення перспектив розвитку світової економіки, передусім економіки країн, що розвиваються, внаслідок підвищення процентних ставок на ринках цих країн, пов’язаного з фінансовою кризою в Росії. Оголошення дефолту та девальвація російського рубля завдали великих втрат інвесторам (лише в Росії, за деякими оцінками, вони становили 100млрд. доларів США), яких не вдалося уникнути, незважаючи на енергійні дії і фінансову підтримку з боку офіційних кредиторів. Активи на ринках країн, що розвиваються були віднесені до категорії ризикових, унаслідок чого прискорився відплив із цих ринків фінансових ресурсів, їх перерозподіл на користь розвинутих країн, збільшилися премії за ризик і відповідно зросли процентні ставки.
Посилення дефляційного тиску у світовій економіці. Уповільнення темпів зростання обсягів товарообігу у міжнародній торгівлі обумовило стрімке падіння світових цін на сировинні матеріали і посилило дефляційні тенденції у світовій економіці. В середньому за рік ціни на нафту впали на 32%. На 16% знизився індекс цін на непаливні сировинні матеріали, особливо чутливими до погіршення умов торгівлі виявилися економіки, які розвиваються, оскільки сировина і паливні матеріали є їхньою основною експортною продукцією. Наприклад близько 70% надходжень від експорту в Росії припадає на експорт нафти. Не є випадковістю і те, коли світова економіка уповільнює темпи економічного зростання, отже кризи в перехідних економіках стають індикаторами застійних явищ у світовій економіці в цілому.
Водночас зміна напрямку фінансових потоків у бік ринків розвинутих країн та різке падіння цін на сировину стали потужними факторами, які компенсували погіршення умов торгівлі. Зокрема не дало змогу Сполученим Штатам Америки поліпшити свою зовнішню позицію, зберігши при цьому темпи зростання економіки. Реальний ВВП США у 1998 році(як і в 1997р.) зріс на 3.9%. Разом з тим інфляція залишалася низькою – індекс споживчих цін (ІСЦ) за цей рік зріс лише на 1.6 (у 1997р. – на 2.3%).
Розвиток економіки окремих країн і світової економіки загалом значною мірою визначається стратегією центральних банків. Якщо короткострокові процентні ставки зростають завдяки операціям цих банків на відкритому ринку, слід очікувати уповільнення темпів розвитку економіки. І навпаки зменшення процентних ставок та послаблення монетарної політики сприяють пожвавленню економічної активності і сприяють відновленню економічного зростання. Наприкінці 1998 р. зниження відсоткових ставок відбулося внаслідок узгоджених дій 22 країн – США, Японії, Канади, восьми країн Європейського монетарного союзу та інших. запобігаючи затяжному економічному спаду, який могла спричинити російська економічна криза, вони протягом останнього кварталу 1998 року знизили короткострокові процентні ставки, створивши цим сприятливі умови для поліпшення стану світової економіки. Таким чином було усунуто загрозу нестачі кредитних ресурсів в економіках промислово розвинутих країн, стан балансу банківських систем яких погіршився через наявність інституційних пасивів у країнах, уражених кризою. Процентні ставки було знижено також із метою відновлення потоків капіталу в бік ринків, що розвиваються, оскільки після російської серпневої кризи обсяг випуску боргових зобов’язань на них став мізерним. Трохи згодом він дещо збільшився, сягнувши у лютому 10.3 млрд. доларів США, проте лишився меншим, ніж у середньому в 1996 і 1997 роках.
Незважаючи на тенденцію до відновлення стабільності, негативний потенціал зазначених вище чинників зберігається і в нинішньому році. Тому політики і економісти повинні бути готовими до виникнення критичних ситуацій, щоб у разі необхідності підтримати економічне зростання у короткостроковій та середньостроковій перспективі за допомогою відповідних заходів економічної