КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Міжнародна міграція робочої сили

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність та структура світового ринку праці

Розділ 2. Масштаби, форми й основні напрямки сучасних

міграційних процесів

Розділ 3. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили

Розділ 4. Український аспект міжнародної міграції

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Одним із важливих елементів глобальної економічної системи, на яку перетворив-ся світ наприкінці другого тисячоліття, є міжнародний ринок праці з його уніфі-кованою шкалою критеріїв щодо якості трудових ресурсів, розвитком нових форм зайнятості, гнучкістю та надзви-чайною мобільністю сукупної робочої сили. Міжнародний ринок праці, який об'єднує понад 1,3 млрд працездатного населення світу, потребує формуван-ня регулятивного та координаційного механізмів з узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, їх перерозподілу між різними країна-ми, регіонами, ланками світового господарства та ефективного використан-ня, розширює можливості обміну знаннями, інформацією і досвідом між на-родами.

У формуванні міжнародного ринку праці втілилися такі характерні тенденції сучасного етапу розвитку людської цивілізації, як посилення соціальної орієнтації світової економіки, демократизація трудових відно-син, інтернаціоналізація вимог до відтворення робочої сили, стандартиза-ція умов життя і праці людей у різних частинах планети, розвиток та вдос-коналення особистості на основі загальнолюдських цінностей. Крім того, об'єднання національних ринків праці в один — світовий — істотно позна-чається на макроекономічній політиці окремих держав у галузі праці та соціально-трудових відносин, знімаючи обмеження, спричинені національ-ними особливостями, та надаючи їй більш універсального характеру. Роз-виток міжнародного ринку праці матеріалізується у зростанні масштабів та інтенсивності міжнародних міграційних процесів, які набувають дедалі глобальнішого характеру, залучаючи населення абсолютної більшості країн світу. Поглиблення науково-технологічної революції, кардинальні зміни на політичній карті світу, структурні трансформації в міжнародній економіці зумовили появу нових рис і особливостей міжнародної трудової міграції, модифікацію її закономірностей і тенденцій. Ці зміни стосуються напрямків міжнародних міграційних потоків, обсягів та географії пересе-ленських рухів, професійно-кваліфікаційного складу мігрантів, їхньої ролі в економічних процесах.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – сутності та структури світового ринку праці, масштабів, форм й основних напрямків сучасних міграційних процесів, державного регулювання міжнародної міграції робочої сили, українського аспекту міжнародної міграції.

Для досягненя поставленої мети було відповідно складено структуру курсової роботи: розділ 1 “Сутність та структура світового ринку праці”, розділ 2 “Масштаби, форми й основні напрямки сучасних міграційних процесів”, розділ 3 “Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили”, розділ 4 “Український аспект міжнародної міграції”.

Розділ 1. Сутність та структура світового ринку праці

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалеж-ності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі наби-рають постійного, систематичного характеру. Таким чином, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили, який являє собою не просто суму національних ринків, а систему, що базується на їхніх взаємозв'язках та взаємодоповненнях.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, куль-турні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці». Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними. Це дістає відображення в коорди-нації, погодженні й зближенні соціальної політики різних країн, які мають неоднаковий досвід та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання різнонаціональних соціальних структур відбу-вається у багатьох напрямах. Головні серед них:*

умови праці, способи найму і звільнення працівників;*

оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;*

надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;*

соціальне страхування;*

надання різних пільг, у тому числі матеріального постачання, відпочинку і т. д.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. Підвищення міжна-родної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і т. д). Попит на іноземну робочу силу почав помітно зростати тоді, коли виник масований експорт приватного виробничого капіталу й почалося створення у всіх країнах підприємств з використанням місцевої робочої сили11 Світова економіка / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2003. – С. 208-213..

Капітал, як правило, рушав у ті місця концентрації робочої сили, де вона значно дешевша від робочої сили в країні-експор-тері. Навіть у «нових індустріальних країнах» ставки заробітної плати промислових робітників у 80-х роках були в 5—10 разів нижчі, ніжу розвинутих країнах Заходу. Практична необмеженість на периферії світового господарства дешевих трудових ресурсів сприяє їх широкому включенню в орбіту функціонування про-дуктивного капіталу економічно розвинутих країн, насамперед на основі розвитку мануфактурних форм організації праці.

Слід зауважити, що в недалекому минулому, в епоху колоніа-лізму, попит на закордонну робочу силу