Окрім того, ринки можна поділити на прості (звичайні) і високорозвинуті. До простих можна віднести магазини, кафе, їдальні та ін.. До високорозвинутих – фондові біржі, товарні біржі, де контакти між собою встановлюють покупці і продавці з усього світу.

Ринки також бувають локальними (місцевими), інші мають національний або міжнаціональний характер.

Інфраструктура ринку – це сукупність закладів, організацій, державних і комерційних п-в і служб, які забезпечують нормальне функціонування всіх видів ринків.

Функції ринкової інфраструктури:

організаційно-правове забезпечення відносин між суб’єктами господарювання;

підвищення ефективності роботи учасників ринку;

полегшення реалізації інтересів ринкових відносин;

забезпечення державного та громадського контролю за діяльністю учасників ринкових відносин.

Складові ринкової інфраструктури:

спеціалізовані види ринкової інфраструктури, що обслуговують окремі ринки. Наприклад, інфраструктура ринку робочої сили включає служби зайнятості, біржі праці, систему перепідготовки кадрів, регулювання міграцією робочої сили; інфраструктура фінансового ринку включає банківську систему, фондову біржу, брокерські і страхові компанії, аудиторські фірми; інфраструктура ринку споживчих товарів включає оптову і роздрібну торгівлю, аукціони, ярмарки, комерційні посередницькі центри, товарні біржі.

загальна інфраструктура, яка обслуговує всі ринки. Сюди належать юридичне обслуговування, транспортне обслуговування, інформаційне забезпечення тощо.

Об’єктом вивчення курсу „Економіка підприємств” є п-во; предметом курсу є вивчення форм і особливостей прояву і використання економічних законів в основній організаційній ланці народного господарства – п-ві, закономірностей його розвитку, форм і методів найбільш ефективного управління його діяльністю.

2. Методологія курсу „Економіка підприємств” грунтується на діалектичному методі вивчення економічних явищ і процесів. Методами економічних досліджень є:

історичний підхід до вивчення питань організації і планування в-ва;

народногосподарський підхід, який має на увазі впровадження на п-ві інновацій: п-ва інноваційної діяльності на 30% підвищують власну ефективність і на 70% - ефективність інших п-в у галузі;

метод оптимізації полягає у виборі найкращого варіанту з усіх можливих;

метод проведення економічного експерименту з метою практичної апробації нових наукових досліджень

3.Структура курсу „Економіка п-в”:

1. П-во і ринок;

2. Виробничі ресурси і ефективність їх використання;

3. Науково-технічний прогрес і інтенсифікація в-ва;

4. Виробничий процес на п-ві;

5. Економічний механізм управління п-вом.