та зовнішній ринки; б) розмір статутного фонду з виокремленням часток партнерів у ньому; співвідношення між власними й позиченими коштами; можливий банк-кредитор; в) наявність місцевої кваліфікованої робочої сили та потреба в залученні іноземного персоналу; г) організація продажу виробів, післяпродажного технічного обслуговування та тривалість останнього; д) трансферт (репатріація) прибутку іноземного партнера.
Домовленість партнерів про заснування МСП обов'язково деталізується в процесі складання техніко-економічного обґрунтування. Основним установчим документом для створення МСП служить його статут, що має визначати: предмет і цілі діяльності, місцезнаходження, склад засновників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок прийняття рішень, процедуру припинення діяльності (ліквідації).
Після завершення переговорів і підписання установчих доку-ментів здійснюється реєстрація МСП у відповідному органі загальнодержавного управління. Для реєстрації МСП подаються такі документи:
1) письмова заява встановленого зразка;
2) згода обласної (міської) держадміністрації і керівного органу вітчизняного учасника на створення МСП;
3) нотаріально засвідчені копії установчих документів;
4) обґрунтування ефективності й валютної окупності діяльності нового МСП;
5) документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.
2.2 Класифікація міжнародних спільних підприємств
Міжнародні спільні підприємства класифікуються в залежності від форм організації і структури безпосередніх учасників, джерел та способів вкладання коштів у статутний фонд, виду діяльності. За формою організації розрізняють спільні підприємства, що створені на контрактних засадах, і підприємства, що створені на організаційно-правовій базі країни, що приймає. За структурою безпосередніх учасників розрізняють спільні підприємства, де засновниками є тільки фізичні особи, тільки юридичні особи, фізичні та юридичні особи. За джерелами і способами вкладання коштів у статутний фонд спільні підприємства поділяються на:
·
ті, що засновані на рівних частках партнерів;
·
ті, в яких переважає частка іноземного партнера;
·
ті, в яких частка іноземного партнера менша;
·
ті, що створені за участю лише приватного капіталу;
·
ті, що створені за участю приватного і державного капіталу;
·
ті, що створені за участю національних і міжнародних організацій;
·
ті, що створені на власні кошти;
·
ті, що створені на позичені кошти.
За видом діяльності прийнято розрізняти спільні підприємства:
інноваційні, виробничі, закупівельно-збутові, комплексні.
Спільні підприємства можуть функціонувати у кількох формах, а саме у формі:
1. акціонерного товариства;
2. змішаного товариства;
3. товариства з обмеженою відповідальністю;
4. повного товариства;
Акціонерне товариство (англ. - public чи joint – stock company) відрізняється від інших видів господарських товариств тим, що його капітал розбитий на деяку кількість рівних і неподільних частин (паїв-акцій) акціонерним товариством визнається товариством, статутний фонд якого розділений на визначене число акцій рівне номінальній вартості, що несе відповідальність за своїми обов'язками тільки власним майном.
СП у формі змішаного (командитного) товариства являє собою об'єднання декількох фізичних і (чи) юридичних осіб, створене на підставі договору між ними для спільної господарської діяльності. Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (англ. - corporation) - також найбільш часто застосовувана при створенні СП організаційно-правова форма. Воно являє собою об'єднання громадян і (чи) юридичних осіб для спільної господарської діяльності. Воно є юридичною особою, діє на підставі статуту, затверджуваного його учасниками, має власне найменування з вказівкою організаційно-правової форми.
Розходження між змішаним товариством і ТОО полягає у відсутності розподілу засновників на повних товаришів і командитистів і в обумовленому цією однорідністю характером їхньої відповідальності перед кредиторами підприємства.
СП у формі повного чи товариства суспільства з необмеженою відповідальністю (англ. – general partnership) - це об'єднання декількох громадян і (чи) юридичних осіб для спільної господарської діяльності на підставі договору між ними.
2.3 Спільні підприємства в Україні
Спільне підприємництво як форма міжнародного бізнесу характеризується порівняно високим рівнем інтернаціоналізації відносин. Однак в нашій державі воно поки що не одержало широкого розвитку. Так, в другій половині 90-х років на території України діяло понад 3 тисячі спільних підприємств різної галузево-функціональної спрямованості. Причому переважна частина з них функціонує у промисловості і створена на двосторонній основі. У створенні міжнародних підприємств на території України взяли участь понад 40 країн світу. Найбільшу кількість спільних підприємств створили США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада. Створені за їх участю підприємства є підприємствами прямого інвестування, тобто такими, в яких іноземному інвестору належить не менше 10% загального обсягу статутного фонду. Як свідчить статистика, саме в таких підприємствах задіяно понад 60% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.
Щодо створення спільних підприємств за кордоном, то Україна знову ж таки робить лише перші кроки. В кінці 90-х років із 100 млн. дол. загального обсягу прямих інвестицій з України приблизно 25 млн. дол. були задіяні у спільних підприємствах . Зрозуміло, що за таких обставин частка українського капіталу в статутному фонді кожного такого підприємства є незначною, а тому й вітчизняні учасники міжнародного бізнесу не можуть суттєво впливати на політику підприємства-резидента.
Хоча в Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП. Основними з них треба вважати:*
активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іно-земним капіталом;*
переважання партнерів із промислове розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;*
створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;*
надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;*
відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіжних фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі невеликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;*
зосередження МСП передовсім у науково-технічних і виробничо-промислових центрах (регіонах) України.
Від
