Важливим інструментом стабілізації стає проведення політики твердого обмеження бюджетних витрат і підвищення ефективності використання державних засобів. Для цього необхідно перейти до системи бюджетного планування, у рамках якої кожній групі (програмі) державних витрат буде виділятися визначена частина у виді квоти витрат у відсотках від ВВП. Задачею Міністерства фінансів і його бюджетних органів у такій системі стає пошук найбільш ефективних варіантів використання виділених асигнувань.

З метою постійного контролю за розмірами бюджетного дефіциту, джерелами його фінансування і видами финансуємих за рахунок бюджетного дефіциту витрат доцільно бюджет України розділити на регулярний і надзвичайний. Регулярний охоплював би, в основному, поточні витрати, финансуємі за рахунок стабільних поточних доходів, а надзвичайний уключав би інвестиційні витрати, фінансування яких допускається за рахунок державної заборгованості. Важливою умовою рішення проблеми ефективного керування бюджетним дефіцитом повинні стати поділ кредитної і бюджетної системи країни і відповідні зміни функцій Мінфіну і Нацбанку, спрямовані на виключення можливостей автоматичного кредитування державних витрат. У випадку ж недостачі бюджетних засобів можуть допускатися короткострокові касові кредити для фінансування сезонного коливання доходів.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні, питання про зменшення затрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повинні визначити такий регламент прийняття рішень, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатів.

Найбільш проблемною ланкою державного бюджету є видатки на соціальну сферу. Це пояснюється тим, що такі установи як школи, інтернати, лікарні не є прибутковими,а витрати на соціальне забезпечення постійно зростають. Але їх все одно не достатньо для оптимального фінансування соціальної сфери. У багатьох випадках, коли ставиться питання про недофінансування державних соціальних зобов'язань, розміри якого свідчать про невідповідність цих зобов'язань реальним фінансовим можливостям держави, точаться розмови щодо необхідності згортання (скорочення) або відміни конкретних соціальних програм.

Тому необхідна активізація процесів переорієнтації бюджет¬ної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможно¬го попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінан¬сової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибо¬ром стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.

Література

1. Макроекономічні показники за 1-ше півріччя 2006 р.// Фінанси України. — 2006. - № 10. - С. 75.

2. Видатки державного бюджету України// Фінанси України. — 2006, - № 5. - С. 76.

3. До проблеми виконання державного бюджету України// Бізнес-інформ. — 2006. - № 9-10. - С. 45.

4. Азаров В., Турчанко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питання щодо різних варіантів рин¬кових реформ // Екон. України. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

7. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. - 1995. - № 1. - С. 12-21.

11. Мінстат про випуск цінних паперів в Україні // Фінанс. Україна. — 1995. - № 43. - С. 41.

13. Федосов В. М; Огородник С. Я; Сутормина В. И. Государствен¬ные финансы. — К.: Либідь, 1991. — 276 с.

14. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы и ста¬тистика, 1984. - Т. 1. - 511 с.

15. Финансово-кредитным словарь: В 3-х т. — М.: Финансы н ста¬тистика, 1986. - Т. 2. — 511 с.

16. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы к ста¬тистика, 1988. — Т. 3. - 511 с.